Дніпро

Данні Географічної Енциклопедії України (ГЕУ)

ДНІПР0 (давньогрец. - Борисфен, букв.- той, що тече з Півночі; старослов'ян. Славутич) - ріка в європ. частині СНД, у межах Росії, Білорусі i України, третя за довжиною і площею бас. ріка Європи (після Волги i Дунаю). Довж. 2201 км (у межах України 981 км), пл. бас. 504 тис. км.кв. Бере початок з болота Аксенінський Мох на пд. схилах Валдайської височини, впадає у Дніпровський лиман Чорного м. Басейн Д. лежить у мішаних лісах, лісостеповій i степовій зонах, що зумовлює особливості формування стоку та гідрологічного режиму ріки.

Д. - типова рівнинна ріка. У вepxiв'ї (до м. Дорогобужа) тече долиною завширшки до 2 км, річище звивисте, шир. до 30 м. Нижче шир. долини зростає до 3 - 10 км, річища- до 40 - 125 м. На тер. України річище Д. звивисте, утворює рукави; багато перекатів, островiв i обмілин. Шир. долини збільшується до 18 км, заплави - до 12 км. Нижче Києва долина Д. асиметрична: праві схили круті i високі, ліві - низькі i пологі, з заплавними луками. Вздовж Придніпровської височини річище Д. Відхиляється на Пд. Сх. Між Дніпропетровськом і Запоріжжям ріка перетинає Український щит, тут до спорудження Дніпрогесу iм. В. І. Леніна були Дніпровські пороги. Далі Д. тече Причорноморською низовиною; в гирлі утворює числені рукави та протоки (пл. дельти Д. становить 350 кв. км). Сучасний Д. від гирла Прип'яті до греблі Каховської ГЕС - це каскад водосховищ (Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Дніпровське, Каховське), з створенням яких природне річище і частина заплави, Д. затоплені.

У бас. Д. найрозвинутіша річкова сітка в межах зони мішаних лiciв (пересічно 0,39 км/кв.км). Гол. притоки тут - Верезина, Прип'ять (праві), Сож, Десна (ліві). Нижче густота річковоі сітки зменшується (до 0,2 км/кв.км і менше); серед осн. приток - Тетерів, Рось, Тясмин, Базавлук, Інгулець (npaвi), Трубіж, Сула, Псел, Ворскла, Оріль, Самара (ліві). Всього бас. Д. бл. 32 тис. водотоків, серед яких 89 - ріки завдовжки 100 км i більше.

Живлення Д. мішане. У верх. частині басейну переважає снігове (бл. 50 %), на дощове і підземне припадає відповідно 20 % і 30 %. Нижче, в межах степовоі зони, частка снiговогo живлення зростає до 85 - 90 %, підземного - зменшуеться до 10 - 15 %, дощового майже немaє. Водний режим Д. визначається добре вираженою весняною повінню, низькою літньою меженню (з перюдичними дощовими паводками), регулярними осінніми паводками i зимовою меженню. На гідролoг. режим пригирлової ділянки Д. впливають згінно-нагінні явища. Льодостав починається в грудні (у пд. частині басейну нестійкий) i триває до березня - квітня. На водосховищах льодостав утворюється i зникає пізніше, ніж на незарегульованих ділянках річища. Бл. 80 % річного стоку Д. формується у верх. частині басейну. Пересічна річна витрата води біля Києва 1370 куб.м/с, у гирлі - 1700 куб.м/с. Річний стік становить 53,5 куб.км.

Д.- одна з найбільш вивчених рік. На тер. України Д.- осн. джерело водних pecypciв i гол. воднотранспортна магістраль. Спорудження Дніпровського каскаду ГЕС i водосховищ дало змогу використати енергетичні ресурси Д. та поліпшити водопостачання вcix галузей народного господарства у його басейні. Водами Д. живляться Інгулецька зрошувально-обводнювальна система, Краснознам'янська зрошувальна система, Каховська зрошувальна система та iн. Для потреб водопостачання та зрошування споруджено Дніпро - Кривий Ріг канал, Дніпро - Донбас канал, Північно-Кримський канал, будується Днinpo - Інгулець канал.

На протязі майже 2000 км Д. судноплавний (до м. Дорогобужа). Каналами Д. сполучений з суміжними бас.: з Зх. Двiною - Березинською водною системою (з 1805), з Німаном - Дніпровсько-Німанським каналом (з 1784), з бас. Зх. Бугу - Дніпровсько-Бузьким каналом (з 1848). Велике значения має рибальство (осн. пром. Види риб - лящ, судак, короп, щука, окунь, товстолобик, білий амур). Береги Д. i його водосховищ - важливий рекреац. район. На Д. розташовані міста Смоленськ (Росія), Могильов (Білорусь), Киев, Канiв, Черкаси, Кременчук, Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Нікополь, Херсон (Україна). Згадки про Д. є у багатьох стародавніх істориків, мандрівників i письменників (Геродота, Страбона, Птолемея та iн.). Вітчизняні джерела - літописи - перші відомості про високі паводки на Д. датують 10 ст. Епізодичні спостереження за рівнями води i стоком ведуть з 17 ст. У 18 - на поч. 19 ст. дослідження Д. і окремих частин його басейну були спрямовані гол. чин. на забезпечення потреб судноплавства. Зокрема, робили спроби створити у дніпровських порогах судноплавні канали - проходи. Практика використання водних pecypciв Д. створила необхідність opгaнізації систематичних спостережень. У 1804 на Д. (біля Києва) був створений перший постійно діючий водомірний пост, почали здійснювати регулярні виміри piвнiв води по довжині ріки, особливо біля пром. i торг. центрів. Проте матеріали цих спостережень не були уніфіковані i тому мали обмежене практичне використання. Значну роль у дослідженнях Д. i його басейну відіграла Навігаційно-описова комісія (створена 1875). Проведені за єдиною програмою роботи дали вiдомості про гідрологію бас. Д., виявили взаємозв'язки характеристик стоку з кліматичними факторами, вплив на стік місцевих особливостей тощо. В наш час дослідження Д. i його басейну здійснюють, виходячи з комплексного використання водних ресурсів, яке потребує систематичних даних, зокрема про закономірності багаторічних коливань водності річок басейну Д. Використовуються сучас. методи гідролог. прогнозiв і розрахунків, зокрема, діє АСУБ - Дніпро (автоматизована система управління водними ресурсами у басейні Дніпра).

Для забезпечення комплексного використання pecypciв ріки, поліпшення її екологічного стану (зокрема, в рамках комплексної програми "Дніпро") та зменшення масштабів антропогенного впливу на Д. i його водосховища здійснюється ряд заходів. Серед цих заходів - створення станцій очищения води від нафтових та ін. забруднень, створення водоохоронних зон i смуг вздовж берегів Д. та його водосховищ, впровадження на пром. підприємствах зворотного водоспоживання тощо. Розробляються рекомендації з питань підвищення якості води і зменшення "цвітіння" води у Д. та водосховищах, підвищення рибопродуктивності, зокрема за рахунок акліматизацй нових видів риб тощо. Створюється система екологічного моніторингу з використанням матем. моделювання осн. процесів у бас. Дніпра.

Литература: Белінг Д. Є. Дніпро та його рибні багатства. К., 1935; Швець Г. І. Водність Дніпра. К., 1960; Лапоногов А. Н. Днепр вчера, сегодня, завтра. Л., 1978; Левковский С. С. Водные ресурсы Украины. Использование и охрана. К., 1979; Степанів В. С., Смирнов I. В. Мандруйте по Дніпру та його притоках. К., 1982; Юность седого Днепра. Путеводитель. Днепропетровск - М.- Минск, 1982; Ильина Л. Л., Грахов А. Н. Повесть о великих реках Русской равнины. Л., 1983; Муранов О. П. Великі, могутні, живі... (Розповідь про найголовніші річки світу). К., 1984.

Автор: С. С. Левківський.

www.poezdnik.kiev.ua

Водный туризм Украины

2002