Опис водного туристичного маршруту

(Редакція 2019 року).

Довжина маршруту – 110 км.

Гарний маршрут для відпочинку.

Дві байдарки: Салют, Таймень. Троє дорослих, троє дітей.

Поїздом до Херсона. З вокзалу на пійманому бусику до Дніпра, краще в зону, яка відмічена на мапі як «Поселок 4».

Після Гідропарку йдемо лівим руслом річки, яке називаєтьсяч Старий Дніпро. Тримаємось лівого берега і заходимо у ще вужчу протоку - річку Конку. Першу стоянку доцільно робити у Голій Пристані навпроти центральної набережної, відразу за крутим поворотом. Стоянка досить мальовнича та "байдарочна". У ній вода достатньо прозора, при купанні видно ноги. Гарний вигляд на набережну, де є необхідні магазини.

Відразу після Голої Пристані ліворуч буде якийсь порт (зараз тут споруди "Нібулону" - ред. 2019 року)

По Конці спускаємось у затоку Збурівський Кут. Можна зайти у село Стара Збурівка за водою та продуктами. У затоці починаються хвилі, тому, якщо немає необхідності заходити у село, то можна по Конці дістатися просто до лиману - Дніпровської затоки. Лівий берег лиману покритий очеретом, тому стоянок багато немає. Але при великому бажанні і їх можна обладнати. Шукаємо очерет за яким є ознаки суші: мають стояти дерева. Там повинне бути піщане дно. За годину другу очерет можна повикорчовувати і гарний пляж забезпечений.

Але дуже чудова стоянка є навпроти о.Тендер у районі села Забарине. Це місце ми назвали "У Серожі". Підприємець із Херсона Сергій тут має дачу, де він виполов від очерету пляж, прокопав до дачі канал для катера та скутера. У цьому місці прекрасний тінистий гай з дровами.

На дачі водогін. Він нас люб'язно прийняв, поставивши резонніумови – не нагадити. Тим більше, що це співпало з нашим гаслом: після нас місце має бути краще як до нас. Добра риболовля, в очереті нудиться без сковороди короп.

Навпроти цього пляжу розташований острів Тендер (якась цікава назва, бо далі буде о.Тендра, ще далі Тендрівська коса.) З пляжу до острова десь біля кілометра. Варто туди сходити на байдарці – біля нього гектарів десять білих водяних лілей.

Але найбільшою приємною несподіванкою дельти Дніпра були величні білі птахи – пелікани. Місцеві жителі говорили, що птиці в цих місцях з'явилися недавно, десь з 2002 року. Ми їх бачили здалека і ще, коли вони пролітали над нами, аж чути було тугий рух повітря від їхніх велетенських крил.

Для зауваги. Реальний час греблі буде більшим за розрахунковий через зустрічну течію 1-2 км за годину. Протитечія починається після полудня. Максимальна - під вечір. Це звичайне явище для лиманів та річок, що в них впадають. Нагін води викликаний денними бризами моря. Тому, ставлячи намет, майте на увазі, що вода періодично піднімається до 20-30 см.

Веслуємо далі. Переходи тут, як і далі, треба старатися починати рано вранці, коли ще денний бриз не наганяє хвилі та достатньо помітну зворотню течію. У Рибальчому можна поповнити запас продуктів. Рухаючись далі, проходимо "Задній Станіслав-Аджигольський маяк", на тлі якого варто зробити світлину.

Наступну стоянку можна робити у піщаному кар'єрі. На паперовій мапі він не показаний, але його прекрасно видно на ґуґл мапі. Це велетенська штучна затока навпроти островів Вербки. Здогадатися про наявність якогось об'єкта на паперовій мапі можна по наявності шосейної дороги, яка підходить невідомо куди. У кар'єрі багато морських барж та буксирів, але місце під деревами можна легко знайти, оскільки затока дуже велика.

Якщо ж ви не захочете тут ставати, то наступна стоянка буде аж у Геройському. Зважаючи на зустрічну течію та носовий вітер ми дуже потомилися, але як у міражі здаля побачили райське місце, до якого ми гребанули зайвий кілометр, надіючийсь на хорошу стоянку, але це був «гівняний берег», - одне з місцевих "пам'ятних" місць, яке здаля нагадує оазу. Ми були дуже розчаровані і змушені веслувати далі - через «сірководневі озерця», після проходу по яких байдарками, за кормою кипить вода – виходять бульбашки з сірководнем до Геройського, стара назва якого - Прогноїв.

На цьому центральному «пляжі» можна зупинитися і на ночівлю у кущах маслинки та терну. Інших дерев тут немає.

Тут ще збереглась пристань, на яку при Союзі ходила «Ракета». Біля пристані встановлено пам'ятник Прогноївській паланці запорізьких козаків, що була тут 500 років тому.

На цьому місці рибалки о 6-00 здають заготівельникам карасиків та коропців, яких можна задешево купити і, на кінець, наїстися риби. У селі можна набрати солі – продукту місцевого промислу, кристали якої досягають 1 см. Але, якщо ви не дуже стомилися, то краще зупинитися на мальовничій стоянці десь за півгодини греблі далі від Геройського.

Після Геройського стіна очерету ліворуч зникає, тому браку стоянок нема. Тінь від лохів і пляж - повсюди. Лохи – це не такі хлопці, а дерева. Російською - Лох серебристый, українською - Маслинка звичайна. Це дерево надалі супроводжуватиме вас повсюди. Має неприємну властивість - гілки обсипані шипами. Тому наступати на гілку, що лежить на землі,не бажано. Але майже на всьому маршруті саме це колючий хмиз із гілок маслинки буде вам за дрова.

Василівка – останнє село де можна дешево купити овочі. Вже у Покровському помідори у 2-3 рази дорожчі через курортну складову та наплив відпочивальників.

Після Василівки за годину греблі гарна стоянка біля соснового насадженого лісу. Це вже зона лісництва.

На березі може чергувати лісник. Але він дядько не злий і радо розповість про місцевість і де за 3 км. знаходиться лісництво. Там можна набрати води. І ще лісник розповість, де можна побачити – увага - рожевих фламінго. Від лісництва біля години ходьби до солоних озер, де оселились ці птахи. Не полінуйтесь і буде що згадати. Фламінго з'явились в Україні недавно.

Після Покровського розміщено ряд пристаней, куди по два рази на день приходять баркасики з Очакова. Сюди на пару деньків люди приїжджають з наметами. Тут рекреаційна зона: за встановлення намету та з особи треба платити певну невелику суму. Але це зовсім виправдано, оскільки бабетта, яка кожен ранок на тракторі об'їжджає берег, окрім мита збирає й усе сміття, так що берег виглядає чистим та не сплюндрованим.

На пристані навпроти Очакова можуть бути проблеми з прикордонниками та митниками. Але вони трохи понадимають щоки (щось на зразок: «где зарегестрированные в установленном порядке документы на плавсредство») і відпустять ( у 2012 року цю архаїчну совкову норму законодавчо прибрали - ред. примітка 2019 року). Далі можна відмітитись фотками на самому кінці коси, де Дніпровсько-Бузький лиман сходиться із Чорним Морем.

Після вістря коси повертаємо по морю майже прямо назад. На морі також немає проблем із стоянками. Вода прозора. Вечорами видно світіння води під руками та спалахи морських хвиль, що нагадує північне сяйво. Є дельфіни. Деколи, після шторму, коли сильно перемішується вода, внаслідок виходу глибинних сірководневих вод, до берега прибиває багато «очумілої» риби: бички, камбала, голка та інші. Можна постояти та відпочити із тиждень, спакуватися і переправитись баркасом до Очакова, з пристаней якого маршрутки довезуть вас до Миколаєва на поїзд.

Застереження. Після походу обов'зково вдома зваліть кості байди у ванну з водою і протримайте там їх десь із пів дня - щоби вимити морську сіль, яка без цієї процедури за рік суттєво покородує цинковану сталь. Бажано до морського походу якоюсь грунтовкою покрити пружинки у веслах. Також критичне місце - пружини у шпінгалетах стрінгерів.

Опис зробив Святослав Заставський (Київ)

На www.poezdnik.kiev.ua - «Водний туризм України» викладено 25.09.2006 року.