Дунай

Данні Географічної Енциклопедії України (ГЕУ)

ДУНАЙ - одна з найбільших рік Європи, тече в межах ФРН, Австрії, Чехословаччини, Угорщини, Югославії, Болгарії, Румунії та СРСР. Довж. 2960 км, пл. бас. 817 тис. км². Бере початок на сх. схилах Шварцвальду двома витоками - Бреге і Брігах, впадає в Чорне м., утворюючи дельту пл. 5600 км². За своїми фіз.-геогр. умовами Д. поділяють на три ділянки. Верхній Д. (до Братіслави) - типова гірська ріка, тече в межах Шварцвальду, Швабсько-Баварського плоскогір'я та у звуженні між Альпами й Чеським масивом. Долина Д. тут вузька, з високими крутими берегами. Річище завширшки від 20-100 м до 350 м. Швидкість течії від 1 до 2,8 м/с. Середній Д. (від Братіслави до Оршова) перетинає Середньоду-найську рівнину, де долина ріки розширюється до 5-20 км. Річище звивисте, завширшки до 1 км; швидкість течії 0,3-1,1 м/с. Подекуди Д. перетинав окремі гірські пасма і хребти, утворюючи долини прориву (Угорські Ворота, Залізні Ворота, Вишеградський прохід, Казане). На цих ділянках шир. долини від 0,6 до 1,5 км; ширина Д. зменшується до 150 м, глиб, зростав до 15-20 м (в ущелині Казане до 70 м), швидкість течії - до 2,2-4,7 м/с. Нижній Д. (від Оршова до гирла) тече Нижньодунайською рівниною, розгалужуючись на численні рукави і протоки. Шир. ріки тут досягає 1-2 км; пересічна глиб. 5-7 м, швидкість течії 0,5-1 м/с. У гирлі Д. ділиться на Кілійське (в межах УРСР), Сулінське та Георгіївське гирла (рукави). Д. має понад 300 приток (в УРСР найбільші - Прут і Тиса), 34 притоки Д. судноплавні.

Гідрологічний режим Д. визначається трьома фазами: весняна повінь, літньо-осінні паводки, осінньо-зимова межень. Річна амплітуда коливань рівня води становить від 4,5-5,5 м (біля м. Рені) до 6-8 м (біля Будапешта). Пересічні річні витрати води у верх, течії 420 м³/с, у середній течії - 1900 м³/с, у гирлі - 6430 м³/с. Макс. витрати води в пониззі дорівнюють 20 тис. м³/с, мінімальні - 1800 м³/с. Річний стік бл. 123 км³ на рік. Замерзає Д. лише в холодні зими на 1,5-2 міс.

Д. має велике госп. значення для всіх придунайських країн. Ріка судноплавна на 2500 км від гирла. Для поліпшення умов судноплавства на Д. споруджено сітку каналів, на окремих ділянках поглиблено фарватер, проведено обвалування берегів тощо. Каналами Д. сполучається з бас. Рейну, Ельби й Одри та з Чорним м. (зокрема в Румунії споруджено канал Дунай - Чорне море). По Д. здійснюються значні за обсягом вантажні й пасажирські перевезення. Осн. порти: Регенсбург (ФРН), Братіслава (Чехословач-чина), Відень (Австрія), Будапешт (Угорщина), Белград (Югославія). Пересічний річний вилов риби - бл. 600 тис. т. Гідроенергетичний потенціал Д. в пересічний за водністю рік становить бл. 42 млрд. кВт/год. Споруджено ГЕС "Залізні Ворота" та "Залізні Ворота-2", діє каскад з 14 ГЕС у межах Австрії та ін. Велике значення мають води Д. для зрошування і водопостачання. В межах УРСР (Одес. обл.) розташована частина бас. Д., де формується 5,7 км³ стоку, частина лівобережної заплави Д. та 8 % площі його дельти. У пониззі Д. - група заплавних озер (Кагул, Ялпуг, Катлабуг), які частково живляться його водою. Значна частина заплави і дельти (74,1 тис. га) затоплюється під час паводків і частково заболочена, що утруднює їхнє госп. використання. На Пд. України споруджується Дунай-Дністровська зрошувальна система. У дельті Д. - заповідник Дунайські Плавні. Осн. порти на Д. в Україні: Рені, Ізмаїл, Кілія, Вилкове.

Соціалістич. країни здійснюють план "Великий Дунай" щодо комплексного використання ресурсів ріки. Правила користування Д. визначаються спец, міжнар. відносинами. У 1949 вступила в силу Конвенція про режим судноплавства на Д., підписана Болгарією, Угорщиною, Румунією, СРСР, УРСР, Чехословаччиною і Югославі-єю. У 1958 до Конвенції приєдналась Австрія. Одночасно було.створено Дунайську комісію в складі представників придунайських держав. Окремі види використання Д. (рибальство, гідроенергетика тощо) регулюються двосторонніми угодами прикордонних придунайських країн. У 1985 підписано декларацію "Про співдружність придунайських держав з питань водного господарства р. Дунай, особливо охороні його вод від забруднення".

Література :
Дунай й дунайское судоходство. М., 1962; Поліщук В. В. Гідрофауна пониззя Дунаю в ме-жах України. К., 1974;
Муранов О. П. Великі, могутні, живі... (Розповідь про найголовніші річки світу). К., 1984;
Сергеева Н. А., Насековский Р. Л. Дунай - река дружбы. Путеводитель. Одесса, 1985.

Автор: О. О. Русинов.