|
В Україні дуже привабливими завжди були річки західного регіону. Приємною несподіванкою сезону стало для нас відкриття Дунайських плавнів, флора, фауна, безлюдяність та величезна площіна котрих - вражає. Збереження Української частки (17%) плавнів забеспечується входженням в Дунайський біосферний заповідник (ДБЗ), прикордонним (з Румунією) режимом та відсутністю автошляхів.
Природно, що нам хтілось почати сплав з легендарного козацького міста Вилкове (Української Венеції), але для цього треба було оформити у прикордонників дозвільні папери (заяву на спортивно-туристичне меропріємство), що ми і зробили завчасно.
Учасники (всі з Києва): :
1. Туристична байдарка «Таймень-3» - Баталін Єгор (риболовля), Єрмолов Андрій (добича рапанів), Кравець Сергій (автозакидання-викидання, кухар);
2. Туристична байдарка «Таймень-2»: Гулько Вадім (дозвільні папери, риболовля), Поєзднік Сергій (звітність).
1. Довідка про подорож.
Район — Європа; південно-західна Україна; степ; Кілійський та Татарбунарський райони Одеської обл.
Маршрут — Київ - м.Вилкове (авто) - Очаківське гирло річки Дунай - гирло Прорва річки Дунай - Чорне море - оз.Джантшейське до шлюза з оз.Сасик (на байдарці) - Київ (авто).
Вид туризма — водний.
Засоби сплаву — байдарки (2 шт.)
Категорія складності — перша.
Час походу — з 26.06 по 04.07.2015
Тривалість походу — 7 днів та 2 ночі, у т. ч.:
- закидання (1 ніч) та викидання (1 ніч) - 0 днів;
- активна частина - 6 днів;
- днювання — 1 день (шторм на морі).
Протяжність маршруту — 57 км.
Рівень води в річках - низький.
Кількість учасників походу - 5 (у т. ч. жінок - 0, дітей - 0, собак - 0).
Технічна оснащеність групи: GPS (моб. тел) - 1 шт.
2. Дані про район подорожі2.1. Увага! Практично весь маршрут пролягає в зоні антропогенних ландшафтів Дунайського біосферного заповідника (ДБЗ). Відповідно до закону України (Ст.18) Про природно-заповідний фонд України зона антропогенних ландшафтів - це зона, яка "включає території традиційного землекористування, лісокористування, водокористування, місць поселення, рекреації та інших видів господарської діяльності; в ній забороняється мисливство".
2.2. Загальна характеристика території ДБЗ (з сайту ДБЗ, скорочено):
Загальна площа дельти Дунаю складає біля 5640 км2, в тому числі 1200 км2 припадає на українську частину. Український Дунайський біосферний заповідник, площею 50252,9 га, займає її приморську зону (див. карту) і поділений на: Заповідна зона (15134,27 га), Зона регульованого заповідного режиму (7234,56 га – Стенцівсько Жебриянівські плавні), Буферна зона (19049,19 га – частина дельти Кілійського гирла, південна частина о. Єрмаків та ділянка Чорного моря), Зона антропогенних ландшафтів (8834,88 га – вершина водосховища Сасик, Джантшейський лиман, Жебриянська гряда, північна частина о.Єрмаків, частина дельти Кілійського гирла та територія рибних ставків в районі с. Ліски).
Клімат заповідника помірно континентальний з відносно короткою і теплою зимою та тривалим жарким літом. Зима найчастіше триває з середини грудня по першу декаду березня. Літо починається у першій декаді травня та триває до третьої декади вересня. Середньомісячна температура найспекотнішого місяця (липня) становить 23°С з абсолютним максимумом в 39°С.
Типовий ландшафт заповідника, сформований очеретом та вербами. Рельєф заповідника рівнинний, поверхня майже горизонтальна з невеликим підвищенням в північній частині. Найбільш високими природними елементами території є піщані дюни Жебріянської гряди, приморські та прируслові гряди. За останні десятиріччя в результаті складування ґрунту від інтенсивних днопоглиблювальних робіт в північній частині дельти в районі порту Усть-Дунайськ виникли штучно підвищені рельєфні елементи.
В гідрологічному плані дунайська дельта має добре розвинену систему рукавів першого та другого порядків. При цьому міжруслові дельтові острови мають блюдцеподібну форму за рахунок підвищених прируслових (сформованих в результаті відкладів мулу в повеневий період на берегах водотоків) та приморських (виникли внаслідок хвильової активності моря із морського піску та твердого стоку ріки) природних позитивних елементів дельтового рельєфу.
Гідрологічний режим заповідних територій майже повністю зумовлений гідрологією Дунаю. Протягом року ріка приносить в гирлову область в середньому близько 203 км3 води. На Кілійський рукав, який живить заповідні угіддя, припадає 49% цього об`єму. Рівень води в дельті значно змінюється по сезонам. Найбагатоводніші місяці - квітень, травень і, частково, червень. Найменший стік припадає на вересень - жовтень. Підвищення фонового рівню Чорного моря, яке спостерігається в останні десятиріччя, поширилося і на дельту Дунаю. Так, за період з 1963 по 1992 роки він біля міста Вилкове (18 км від моря) зріс на 17 см.
На рівень води в дельті Дунаю значно впливають згінно-нагінні вітрові явища. В виключних випадках під їх впливом вода в дельті може підніматись на метр і навіть більше. При цьому підсолена морська вода в придонному шарі нерідко досягає м. Вилкове.
Серед великих річок Північно-Західного Причорномор’я тільки Дунай формує дельту висунення. Вторинна або морська дельта починається на 18-ому кілометрі Кілійського рукава (0 км Дунаю рахується від моря). Кілійський рукав розділяється на Очаківський та Старостамбульський рукави, останній за гідролого-морфологічними характеристиками є головним. В свою чергу, ці рукави поділяються на рукави нижчого порядку – Полуденний, Анкудинів, Бистрий, Восточний, Лімба та інші.
Разом з численними рукавами тут представлена система внутрішніх прісноводних та відкритих приморських водойм. Всі вони мілководні з глибиною до 2-х метрів. Прісноводні внутрішні водойми (кути) утворюються з відокремлених від моря косами морських заток. Кути Потапівський, Великий та Малий Лазаркіни, Делюків, Лімба, Ананькін, Гнилий є унікальними природними утвореннями. Вони сповнені життя, їх видове різноманіття є найбільшим серед усіх інших екосистем дельти Дунаю. В кутах розвиваються асоціації рідкісних рослин, мешкають сотні видів водних безхребетних, які є кормовою базою риб.
Наймасовішими видами риб в прісноводних кутах є карась (Carassius auratus gibelio), краснопірка (Scardinius erythrophthalmus), в’юн (Misgurnus fossilis), щука (Esox lucius), сом (Silurus glanis), окунь (Perca fluviatilis).
Серед амфібій та рептилій звичайними видами є вуж звичайний (Natrix natrix), черепаха болотна (Emys orbicularis), жерлянка (Bombina bombina), квакша звичайна (Hyla arborea) жаби озерна (Pelophylax ridibunda), ставкова (P. lessonae) та їстівна (P. esculenta).
Водоплаваючих птахів на території заповідника нараховується біля 120 видів, наймасовішими є гуска сіра (Anser anser), лебідь-шипун (Cygnus olor), лисуха (Fulica atra), різні види качок, чапель, куликів, чаєк (Larus) та крачок (Sterna). З рідкісних видів зустрічаються пелікан кучерявий (Pelecanus crispus), пелікан рожевий (Pelecanus onocrotalus), червоновола казарка, косарик (Platalea leucorodia), огар (Tadorna ferruginea), орлан-білохвост (Haliaeetus albicilla) та інші.
На цих територіях протягом року зустрічається біля 250 видів птахів, що складає майже 90% видового складу орнітофауни ДБЗ в цілому. Загальна кількість птахів, які гніздяться на цих територіях в окремі роки сягає біля 10 тисяч пар. Загальна кількість «червонокнижних» птахів, які були відмічені на території протягом року сягає 52 видів, що становить 60% видів птахів, які внесені до Червоної Книги України.
З видів ссавців, які охороняються, в приморській частині дельти досить часто можна зустріти видру (Lutra lutra), норку європейську (Mustela lutreola), дикого лісового кота (Felis silvestris), а в прилегій акваторії дельфінів: афаліну (Tursiops truncatus), морську свиню (Phocoena phocoena) та дельфіна-білобочку (Delphinus delphis). Масовими видами ссавців є дикий кабан (Sus scrofa) і такі вселенці як собака єнотовидний (Nyctereutes procyonoides), ондатра (Ondatra zibethicus), а з 2009 р. з’явились шакали (Canis aureus), які все більше і більше розповсюджуються.
В умовах багатих на органіку естуаріїв вціліла і розвивається реліктова фауна понто-каспійських безхребетних (ракоподібних з родів Gammaridae, Mysidae, Cumacea, Pontogammaridae), також тут розмножується та харчується величезна кількість риб і птахів. Зустрічаються такі цінні види риб як осетер російський (Acipenser sturio), білуга (Huso huso), лосось дунайський (Hucho hucho), чоп великий (Zingel zingel), чоп малий (Zingel streber), умбра (Umbra krameri). До промислових видів відносяться оселедець чорноморський (Alosa kessleri pontica), сазан (Cyprinus carpio), сом (Silurus glanis) та інші.
Озеро Сасик. Відповідно до Указу Президента України «Про розширення території Дунайського біосферного заповідника» № 117 від 02.02.2004 р. до складу території ДБЗ, без вилучення у землекористувачів було включено вершину (північну частину) оз. Сасик (площею 3450 га) і частину Джантшейського лиману (площею 400 га) у межах Татарбунарського р-ну. Зазначена територія була віднесена до зони антропогенних ландшафтів та складає загальну площу 3850 га (або приблизно 7,7 % від площі ДБЗ). Межі приєднаної до ДБЗ акваторії фактично співпали з межами ділянки, на якій, згідно рекомендацій фахівців Півден НІРО, у 1986 році було введено постійну заборону на промисел риби протягом всього року.
Сасик (Кундук) - водосховище в Одеській області України. Його площа складає близько 210 км2, а глибина до 2,7 м. Водойма простягається з півночі на південь приблизно на 29 км, її ширина сягає від 3 до 12 км. Специфіка цієї водойми в її мілководності. Глибини менше 2 м займають 90 % акваторії Сасика. Середня глибина складає 1,9 м, максимальна – 3,5 м. В водосховище впадають дві річки - Сарата та Когильник. Замерзає ця водойма в грудні, звільняється від льоду в березні.
В даний час Сасик є замкнутою прісноводною водоймою. До 1980 -х рр.. вона являла собою один з естуаріїв Північно-Західного Причорномор'я і мала активний водообмін з Чорним морем. Потім за рішенням уряду в 1979 році оз. Сасик було перетворено в накопичувач прісної води з метою подальшого використання її для поливу в сільськогосподарських угіддях в рамках запланованого каналу Дунай-Дніпро. Через гіперсолоність донних ґрунтів лиману повного опріснення його не було досягнуто незважаючи на багаторазову зміну водної маси. Після опріснення у пониззі водосховища, вода залишалась солоною в його середній частині та у верхів’ї. Сасикська вода виявилася непридатною ані для зрошування, ані для іншого побутового використання через остаточну солоність (2-4 ‰) та вміст небажаних додаткових компонентів (зависей, солей важких металів, пестицидів тощо), що надійшли з Дунаю. Окрім того ж у Сасику як у відстійнику відбулося й значне замулення дна і утворилося до 2,5 млн. тон засолених донних відкладень.
Після масштабного перетворення солоного озера Сасик у прісноводне водосховище наприкінці 80-х початку 90-х років в складі рослинності водойми відбулися катастрофічні зміни. Види рослин, які були характерними для морського узмор’я, змінилися на прісноводну флору, здебільшого водоростями, а в прибережній частині сформувалися плавневі угіддя з надзвичайно бідним флористичним складом. Найчисленнішим видом є очерет звичайний, значно менше зустрічається рогіз вузьколистий, айстра солончакова звичайна та бульбокомиш морський. Для території верхів'я Сасику характерними є три типи рослинності: водний, плавневий засолених боліт та солонцово-солончакових луків навколо водойм.
У 1982 – 1991 рр. у Сасикському водосховищі відмічено 54 види риб, які належать до 16 родин, частина яких, переважно солонуватоводні, мешкали у лимані Сасик до його опріснення. Вже після цього були відмічені ще три види: сонячний окунь, чорноморський лосось та пелінгас. У водосховищі, так як і у р. Дунай та інших водоймах регіону найбільш поширені риби родини коропових, які у Сасику представлені 24 видами, з родини окуневих найбільш масовими є судак та окунь річковий. В останні роки основним промисловим видом у водосховищі Сасик є карась сріблястий, а також білий та строкатий товстолобики і короп, яких випускали до водосховища після штучного розведення. Звичайні для північно-західної частини Чорного моря різноводні види риб – атерина, тюлька, колючка триголкова, голка-риба пухлощока, бичок-кругляк, бичок-цуцик та бичок-бабка успішно розмножуються та нагулюються у водосховищі, як раніше і у лимані Сасик.
Рідкісні види риб у водосховищі представлені ендеміками Дунаю – чопом великим та лососем дунайським, а також лососем чорноморським. Всі ці види занесені до Червоної книги України і у Сасику теж зустрічаються дуже рідко. З риб родини осетрових відмічені поодинокі особини як молоді, так і дорослих екземплярів російського осетра та севрюги, які заходять до водосховища по каналу Дунай – Сасик.
У верхів’ї водосховища Сасик було відмічено перебування 3 видів земноводних (ропуха зелена, кумка червоночерева, жаба озерна) та 4 види плазунів (черепаха болотяна, вуж звичайний, вуж водяний та ящірка прудка). Усіх їх включено до міжнародних списків рідкісних тварин. Водосховище Сасик має велике значення для орнітофауни, головним чином, для представників водно-болотного комплексу. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2005 Сасик був включений до складу водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення, переважно, як місце перебування водоплавних птахів. В період 2007-2011 рр. на зазначених територіях відмічене гніздування понад 90 видів птахів. Найціннішою територією в орнітологічному плані є верхів’я Сасика. Різноманітність ландшафтів досліджуваної території дають притулок під час міграцій та гніздування великій кількості птахів різних екологічних груп. Протягом року в межах басейну р. Когильник та верхів’ї водосховища Сасик відмічено перебування понад 180 видів птахів, 31 з яких занесені до Червоної книги України.
Серед ссавців, в верхів’ях водосховища Сасик зустрічаються такі види, як кріт, лисиця, собака єнотоподібний, борсук, куниця кам’яна, ласка, тхір лісовий, тхір звичайний, норка європейська, видра річкова, заєць, ховрах крапчастий, хом’ячок звичайний, ондатра та ін.
Зараз працює урядова комісія і вирішується питання щодо відновлення зв’язку Сасика з морем.
Джантшейський лиман (на картах - озеро). Входить до складу Тузловської групи лиманів, які знаходяться на півдні Одеської області. На берегах північної частини лиману знаходиться курорт Катранка, який є діючим лише в літній період.
Акваторія частини Джантшейського лиману, площею 450 га була включена до складу ДБЗ без вилучення у землекористувачів одночасно з верхів’ям водосховища Сасик та входить до зони антропогенних ландшафтів. Між собою ці дві водойми з’єднані через штучно зроблений канал, по якому раніше здійснювався скид води з водосховища. Джантшейський лиман до опріснення лиману Сасик мав однакові з ним гідрологічні умови, тобто був солоноводною водоймою. Після перетворення лиману Сасик на водосховище, Джантшейський лиман став майже повністю прісноводною водоймою. На сьогодні основна площа лиману представлена відкритим дзеркалом води, яке в весняно-літній період заростає майже повністю занурено-водяною рослинністю.
Від моря лиман відділений піщаним пересипом (Тузлівський пересип) в якому періодично утворювався природний проран, що з’єднував лиман з морем. Завдяки прорану в водойму навесні заходила молодь риб родини кефалевих, яка протягом літа там нагулювалася і восени виходила на зимівлю у море. Для підтримки функціонування прорану регулярно проводяться меліоративні роботи по його розчищенню. На заході лиман відділений від Сасика піщаним пересипом, на якому в 1978 р. була побудована гранітна дамба. Відкриті піщано-мулисті коси в західній частині лиману, які в минулому були представлені солончаковою рослинністю після опріснення оз. Сасик повністю заросли очеретом. Як й для верхів'я Сасику, для Джантшейського лиману характерними є три типи рослинності: водний, плавневий засолених боліт та солонцово-солончакових луків навколо водойм.
Іхтіофауна Джантшейського лиману є менш різноманітною ніж Сасика. Справа в тому, що не всі види риб, які потрапляли до Сасику з дунайською водою могли проникнути по різним причинам до Джаншейського лиману і розповсюджуватися в ньому. В результаті в складі іхтіофауни відсутні такі види, як чехоня, обидва види товстолобиків та деякі інші. З іншого боку, завдяки прорану в Джантшейський лиман потрапляють морські види риб, наприклад аборигенні види кефалей, а також вид-вселенець піленгас, який проникає навіть до Сасику де він знаходить для себе дуже добрі умови для нагулу. Але найбільш чисельним видом в Джаншейському лимані на цей час є карась сріблястий, який завдяки наявності добре розвинених заростей повітряно-водяної рослинності (переважно очерету) і занурено-водяної рослинності, яка представлена, в першу чергу, рдесниками, знаходить тут добрі умови існування для нересту і нагулу. Найбільш чисельним цей невибагливий вид є і завдяки невеликим – до 1 м глибинам в цій водоймі, що перешкоджає розповсюдженню більш вибагливих до кисневого режиму видів риб. Серед інших видів риб, окрім вищезазначених в Джантшейському лимані звичайними є сазан, плітка, краснопірка, бичок бабка та деякі інші.
На території Джантшейського лиману та його акваторії було відмічено перебування 3 видів земноводних (ропуха зелена, кумка червоночерева, жаба озерна) та 5 видів плазунів (черепаха болотяна, вуж звичайний, вуж водяний, ящірка прудка, ящурка різнобарвна). Усіх їх, також включено до міжнародних списків рідкісних тварин.
Незважаючи на те, що територія зазнала значного антропогенному тиску, вона є надзвичайно важливою для птахів. Саме через територію берегової лінії Північно-західного Причорномор’я (включаючи лиман Джантшейський) проходить Африкансько-европейсько-азіатський міграційний коридор, який є важливою транзитною територію та місцем відпочинку сотень тисяч птахів під час весняних та осінніх міграцій. Особливо важливим є те, що через цей коридор мігрує біля 300 видів птахів, 50 з яких занесені до Червоної книги України та цілого ряду інших природоохоронних списків.
В репродуктивний період птахів найбільшу цінність має берегова лінія лиману, яка представлена заростями вищої водяної рослинності. В заростях очерету звичайного щорічно відмічається гніздування бугайчика, бугая, лебедя-шипуна, крижня, лиски та пірникози великої (періодично утворює невеликі колонії, кількістю 8-10 пар). Серед очеретянок на гніздуванні зустрічається: кобилочка солов’їна, очеретянка чагарникова, очеретянка ставкова та очеретянка велика.
Інформаційно-туристичний центр: вул. Нахімова, 4, м.Вилкове, Кілійський район, Одеська область, Україна, індекс: 68355, тел.: (04843) 3-23-40, Email: itc_club@ukr.net
2.3. Окремо треба сказати про довготривалу боротьбу (12 років) між прихильниками збереження заповідної зони з однієї сторони і, як це не дивно, кабміном та президентом України з другої. Мова йде про заборону будівництва судноплавного каналу між Чорним морем та Дунаєм через заповідну зону ДБЗ. На сьогодення будівництво заморожене тому, що одна з Львівських правозахисних організацій добровільно та безкоштовно подала позов до суду на оскарження "дозволу" на будівництво. Слава патріотам!
З другого боку для України дуже потрібен водний судноплавний прохід з моря до країн Європи (10 шт), берега яких омиває Дунай.
Туристична характеристика району. Туристичні можливості в дельті Дунаю обмежені с одного боку охоронним режимом ДБЗ, а с другого – кордоном з Румунією. Однак, поєднання в межах України відпочинку та риболовлі на Чорному морі, дельті Дунаю та ліманах, робить цей водний туристичний маршрут неперевершеним. Закидатися до Затоки та Белгорода-Дністровського швидко, зручно та дешево по залізниці (потяг + дизель), а далі - автотранспортом. Справжньою родзинкою для туристів при закиданні або викиданні може бути відвідування музею у Вилкове, фортеці у Белгороді-Дністровському та джазового фестивалю у Затоці (вересень).
3. Технічний опис маршруту
26.06.15 З Києва виїхали в 23-30 (Березняки) на міні автобусі «ФІАТ» (автошлях Київ-Одеса) і їхали всю ніч.
27.06.15 В 07-30 були в Затоці, а в Вилкове - в 11-30. Залишили авто біля котеджного містечка турбази "Пелікан" (http://www.pelican-danube-tour.com.ua; +38 (067) 483-52-07, +38 (097) 796-74-43, +38 (04843) 3-15-82; можна ставити намети - 50 грн/люд), зібрали байди і відпливли вниз по течії. Цікаво, що туриських груп за весь час подорожі ми не бачили.
Місто Вилкове стоїть на Кілійському Гирлі - одному з русел дельти Дунаю. Кілійське Гирло в свою чергу біля міста розгалужується (робить виделку - звідсі і назва) ще на два гирла, одне з корих зветься Старостамбульське, а друге (ліве) - Очаківське. Росповідь далі буде про Очаківське, бо до Чорного моря ми йшли саме по ньому. Гирло Очаківське - дуже мальовничо, тече серед плавнів (наносних островів-боліт, порозших очеретом), не звивисто, глибина – до 8 метрів, завширки – до 200 метрів, протяжність до моря разом з Потапівським гирлом (5 км) – 17 км; вода каламутна, але чиста (можна пити!!!), має сіро-блакитно-зелений відтінок, тепла, течія - видима, береги - глинисті, поросли очеретом (заввишки 2-3 м), вербами та оливами (європейськими), дно ілисте, обривчасте одразу біля берега, багато раків. У вихідні дні - багато катерів та старовинних човнів рибалок зі стаціонарними двигунами. Ці рибалки ловлять чорноморського (дунайського) оселедця наплавними сітками. У воді - дуже багато малька, лебедів, буселів, чапель, у повітрі - гусей та пеліканів, по берегах - фазанів, жайворонків, зозуль, куріпок, шакалів та подекуди - корів.
Ми швидко пройшли місто Вилкове та ввійшли в Очаківське Гирло. Встали на першому зручному місці - одразу за каналом на лівому березі (далі - л. б.). Орієнтир - круча глиниста на л. б., з оливою. Пізніше ми пожалкували, що не пройшли трохи далі, бо з каналу весь час випливали моторні човни з рибалками. В ночі до нас підійшли хлопці та дали гостинця - декілька оселедців. Ця риба вважається делікатесом і тому - цінною промисловою рибою, хоча і занесена до червоної книги України як вимираючий вид. В цей день ми пройшли всього 5 км.
28.06.15. Ледве прокинулись після "грунтовного обговорення" з місцевими російськомовними рибалками політичної сітуації в країні. Пішли в сторону моря. Береги - мальовничі, йшли вздовж л. б., на березі багато рибалок, але гирло таке велике, що вони губляться серед зарощів величезних верб, які звисають над водою. Пройшли без проблем блок-пост на л.б. - там про нас вже знали і чекали. За блок-постом всі галявинки під деревами (спека!) обох берегів були зайняті стаціонарними "дачками" (городів) місцевих мешканців-рибалок, але ми знайшли чудову стоянку на л. б. Потапівського гирла (на карті - канал), яку побачили ще здалека - руді (пожухла трава) піщані пагорби, а перед і далі - вахтовки (вагончики) з причалом. Орієнтир - два величезних заїржавілих трактори. Пройшли - 10 км.
29.06.15. Після "кави у ліжко" продовжили рух до моря. Вахтовка, яка стоїть за тракторами, оборудована металевим причалом. Тут з води стирчить затоплена у війну землечерпалка, а на протилежному п. б. починається Гнеушеве Гирло. Але ми йдемо по Потапівському - до моря. Після декількох "дачок" на л. б. русло Потапівського каналу починає розширятися. Пройшли металеву конструкцію бувшого маяку (якщо залізти - гарне видовище) на л. б. і вийшли в море. Звідці на південь починається заповідна зона (птахи), куди вхід заборонений. Тому ми, похитавшись на величезних морських хвилях (шторм) та надивившись на пеліканів, які запливають сюди, повернули назад.
Після проходження Потапівського гирла проти течії, звернули на північ (праворуч) - в гирло Прорва. На початку цього гирла на п. б. є непогани галявини з піщаними пляжиками, але наша подорож тривала до більш "кращої" галявинки. Припортове селище на л. б. було занедбане, але човни (вузька протока серед очерету л. б. на стоянку човнів) - круті. Стоянок для ночівлі на мису виделки гирла не було (сміття, або грязюка) і тому ми пішли далі - по лівому руслу розгалуження гирла Прорва (орієнтир - металева височенна конструкція). В цієї протоці на невеличкій кручі п. б. ми і знайшли місце для ночівлі. Орієнтир - одинокий піщаний пагорб п. б., з котрого видно море, і навкруги котрого - очеретові плавні з оливами та саксаулом. Додаткова розвідка показала, що ми посередині царства лебедів, фазанів, гусок та чапель. В цей день пройшли - 13 км.
Треба окремо сказати про місцевих рибалок, які постійно пропливали на своїх човнах повз нас і які спочатку на наші вітання рукою відповідали з великим запізненням - мабуть таке в них не було прийнято. Але з часом рибацюги самі стали махати - може "сарафанне радіо" зробило єдину туриську групу популярной серед рибалок, рибнадзору, погранців та браконьєрів?
30.06.15. Вночі вітер зник і почалася "кровава бійня" - гнус та комахи атакували намети, у повітрі стояв комашиний гул, "до вітру" можна було вийти тільки повністю одягненим (ржунємагу!) та в накомарнику. Всю ніч снилися голі жінки, бо в оливах волали шакали, скрежетали фазани, кували зозулі та шаруділи куріпки. Після сніданку з юшкою з свіжовиловленої на звичайну попловочну вудку густери зібрали намети та вирушили до порту і моря. На першому і останьому правому повороті гирла до моря - можлива непогана стоянка на кручі (2 м) л. б. За поворотом на п. б. - піщані дюни (отвали після поглублення гирла), зліва - нежитлові занедбані будівлі з дивним металевим вітряком. Через 1 км після повороту вийшли в Чорне море. Краєвид - чудовий, на мису п. б. - можлива ночівля. Зліва в затоці ще стоять велитенські буї, але кораблів - нема, порт не працює, все занедбане. Не змінюючи напрямку, ми попрямували на зелений мис півострова, до ракушнякових пляжів котрого - 2 км від порту. Навкруги нашої байдарки поодаль плавали лебеді та пелікани. Дуже красиво, штіль.
Після дивовижних пустинних ракушнякових пляжів (див. відео), які видно здалека неозброєним оком, ми попрямували навпростець через Жебріянську бухту Чорного моря до селища Приморське (7 км). Орієнтиром були червоні дахи турбази на узбережжі. Після подолання морських просторів ми пішли по морю на північний схід вздовж коси, яка розгалужує Чорне море і озеро Сасик. Заночували десь посередині коси. Рибхоз, що на карті позначений як "риб" - вже приватне містечко. В цей день пройшли - 18 км.
01.07.15. Денка (шторм - 4 бали) Ця коса, яка завширшки від 450 до 850 м - є унікальне явище, бо розділяє солоне море і прісне озеро (водосховище). Со сторони моря йде спочатку пустинний пляж завширшки 50-100 м, потім полоса хвощів на піску з рідкими деревами оливи, потім полоса очерету, потім полоса пустелі, яка закінчується ВЛ 35 кВ та дамбою з бетоними плитами.
На косі ми добували та їли рапанів, яких у морі - неймовірна кількість. Цей завезений морський равлик жере все, що можно, він знищує мідію і тому сам підлягає знищенню як афродізіак, що в свою чергу дуже лячно при відсутності жінок, можливості рухатися на байдарці далі, неконтрольованного вживання місцевого вина та спекотної пустелі навкруги (всі ходять голі).
Окремо треба сказати про воду з озера Сасик. Пити її не можна "через остаточну солоність (2-4 ‰) та вміст небажаних додаткових компонентів". Питною водою треба запастися заздалегідь, або ходити за нею у селище Приморське.
02.07.15. Пішли морем далі. Всюди мілини, на піску стоять поодинокі намети, деякі з автівками-джипами (по піску звичайна автівка не пройде). Дійшли до озера (ліману) Джантшейське. Тут люду побільшало - підходить дорога з сел Ліман та Приморське (інше ніж перед Сасиком). В обід нас накрила гроза і знову почався шторм. Довелося заночувати на пляжі, так і не дійшовши до протоки між морем та ліманом Джантшейське. Пішки сходили в курортне містечко Катранка, що на березі ліману (на карті - бази відпочинку).
03.07.15. Вранці закоптили засолених вчора карасів та коропів та пішли штормовим морем до протоки. Дійшли без аверкілей, але з морською водою в байдах по 10-15 л. Увійшли в ліман Джантшейський, який в цьому куті є частиною ДБЗ. Ліман дуже мілководний - при греблі торкаєшся дна, порослий водоростями, багато карася. Ми дійшли до шлюзу з оз.Сасик, де починається дорога з твердим покриттям. Перекусили копченою рибою, та пішли пішки на розвідку збирати аличу та шовковицю. В цей останній день ми пройшли - 11 км.
На цьому шлюзі теж все якесь занедбане - створки шлюзу підняті (відкриті), тобто рівень води в Сасику, Джантшейському лімані та в мор1(!) - однаковий. Насоси вже давно не працювали (труби в іржі), перепускний канал - зарозший травою. Насосна станція з ел. підстанцією - огорожена. Там є вартовий, який пустив нас до криниці. Волок між оз.Сасик та Джантшейським ліманом - 50 м.
Але нас здивувала не насосна станція, а "рибартєль", яка примостилася до паркану станції. Робітники-"рибалки" набивали до стелі ящіками з судаком автівки, котрі постійно приїздили та їхали. На наше питання: "Можно лі купіть судака?" - була відповідь: "Нєт". Хлопці взагалі ставилися до нас с підозрою, відмовили з питною водою, мовчали як партизани та ін. На воді біля вагончиків стояли сучасні човни з великими іноземними двигунами, які іноді виїзджали перевірити сітки на середині оз.Сасик, автівки приїзджали, грузилися і їхали. Всі працювали серед білого дня при офіційной забороні вилова. Питання до Саакашвілі, рибнадзору та міністра екології- за що стояли та гинули на майдані?
Вирішивши закінчити маршрут, ми відправили двох своїх товаришів на попутках до Вилкове за нашою автівкою, а самі розібрали та упакували байди. "Карета" була подана ще до заходу сонця. Виїхали на Київ в сутинках, не заїзджали ні в Татарбунари, ні в Белгород-Дністровський, через Молдову та Одесу їхали всю ніч.
04.07.15. В Києві були в 06-00.
4. Харчі та раціон харчування
Перед подорожжю всю провізію закупили в супермаркеті на виїзді з міста. (см. Меню одного дня похода - памятка на www.poezdnik.kiev.ua)
5. Бюджет походу - біля 750 грн/людину, з них на паливо - 2300 грн : 5 чол (1420 км). Курс - 23.5 грн/дол.
6. Корисні поради
Бажано мати якісні карти. Ми користувалися Атласом Чорноморського узбережжя. М 1:50 000 (1см - 0.5 км), ДП "Київська ВКФ", 2008 р.
Обов'язково ходити в черевиках, які не пробиваються гвіздками, не дають підсмажитись п'яткам на розпеченому піску, захищають ноги від поранень ракушняком і не прокушуються гадюками.
Мати тент та одяг від сонця (обов'язково)
Мати захист від гнусу (плавні+лімани!!!) - репелент, накомарник та легку одежу, яка не прокусюється комахами.
На Очаківському гирлі і далі на захід сотовий зв"язок працює не всюди (в інших місцях нашого маршруту - нормально), тому при необхідності треба заздалегідь замовити Румунський роумінг. Для підзарядки мобільних телефонів бажано мати акумулятори або сонячну батарею.
Не обжиратися рибою, аличею, шовковицею, рапанами та вином.
7. Інтернет-адреси (посилання) використаних текстів: - Дунайський біосферний заповідник (ДБЗ)
Звіт викладенний 07.07.2015 р. Автор - Поєзднік Сергій, тел. в Києві —