Цей похід є продовженням освоєння західного регіону України для подорожей в травні.

Учасники (всі з Києва): :

1. Салют-3: Сафонова Олена (кухар, матрос), Калитюк Юрій (капітан);

2. Таймень-3: Приходько Наталія (кухар, завгосп), Людмила Ільяш (кухар, матрос), Приходько Віталій (керівництво);

3. Таймень-3: Середяк Євгеній (штурман), Вінніченко Наталія (кухар, матрос), Поєзднік Сергій (звітність);

1. Довідка про подорож.

Район — Європа; Україна, Волинське полісся; Волинська обл.

Маршрут — Київ - Ковель - Заячівка (залізниця) - річка Стохід до с.Любешів (сплав) – Ковель (мікроавтобус) - Київ (залізниця).

Вид туризму — водний.

Засоби сплаву — байдарки (3 шт.)

Категорія складності — перша.

Час походу — з 29.04 по 09.05.2017.

Тривалість походу — 10 днів, у т. ч.:
- закидання (1 ніч) та викидання (1 доба) - 1 день та 2 ночі;
- активна частина - 7 днів;
- днювання — 2 дні.

Протяжність маршруту — 93 км.

Рівень води в річці - середній.

Кількість учасників походу - 8 (у т. ч. жінок - 4, дітей - 0, собак - 0).

Технічна оснащеність групи: GPS - 2 шт.

Користування картами - 1:100 000 (1см-1км) зйомка 1950 р, оновлена - 1986 р.

2.1.Загальна характеристика території:

Волинське Полісся розташоване в західній частині зони мішаних лісів у межиріччі Західного Бугу і Случі. Займає більшу частину Волинської і південно-східну частину Рівненської областей. Воно є найбільш зволоженим, залісеним і заболоченим з фізико-географічних областей Українського Полісся. Це про нього писала видатна українська поетеса Леся Українка:

«Передо мною килими чудові
Натура стеле — темнії луги,
Славути красної бори соснові
І Случі рідної веселі береги.
Снується краєвидів плетениця,
Розтопленим сріблом блищать річки,
То ж матінка-натура чарівниця
Розмотує свої стобарвнії нитки."

2.2. Увага! Маршрут пролягає територією, яка забруднена кліщами. Не можна лягати та сидіти на траві, особливо оголеним, класти одежу на траву та кущі. Бажано постійно носити штани, заправлені в чоботи або шкарпетки. Туристкам, які ходять "до вітру", треба руками притримувати одежу (особливо білизну) так, щоб вона не торкалася трави та кущів. Кліщ не падає з дерев, а місяцями чекає жертву на кінчиках травинок. Він, перед тим, як присмоктатися, повинен доповзати до оголеного місця на тілі людини. Якщо таким місцем залишаються шия та голова, то від "зараження" до укусу проходить декілька годин. Кожен вечір треба ретельно проводити огляд намету та тіла (пахв, волосся, паху). При виявленні кліща на тілі треба обережно "викрутити" його (проти годинникової стрілки) затягнутою петлею з простої нитки. Не варто панікувати - укусів мільйони, а хворих від них - одиниці. Бажано, якщо кліщ вже напився крові (вкусив), зберегти його живим і протягом доби звернутися до лікаря. Докладніше про кліщів в Україні, хвороби від їх укусів та симптоми цих хвороб можна прочитати, наприклад на сторінці (https://healthday.in.ua/korisno-znati/simptomi-pislya-ukusu-klishcha-u-lyudini)

http://xt.ht/xtreport/0---labirintah--tohodu_2#

Туристична характеристика району. Хоча річка Стохід не потрапила в зону забруднення радіонуклідами, інші туристичні можливості в районі Волинського Полісся обмежені з одного боку радіаційним забрудненням, а з другого – кордонами з Польщею і Білоруссю. Однак, всі річки Волинського Полісся в межах України - є чудовими водними туристичними маршрутами. Закидатися до початку маршрутів зручно і по залізниці і автотранспортом. Справжньою родзинкою для туристів при закиданні або викиданні може бути відвідування Шацького національного природного парку, де можна цивілізовано відпочити, у т. ч. з наметом та байдаркою.

Є можливість маршрути по річках басейну Прип'яті організовувати і по території Білорусі, але для цього треба спочатку перетнути кордон в офіційному пункті пропуску та пройти паспортний контроль. Теж саме треба зробити і при поверненні в Україну.

3. Технічний опис маршруту

Закидання

29.04.17. Виїхали з Києва в 20-20 на поїзді 98 та прибули в Ковель в 05-54 наступного дня. Взяли у касах квитки на дизельний поїзд і доїхали до ст.Заячівка (чотири зупинки від міста). Знайшли підводу, яка довезла за 50 грн наші речі до річки.

Стохід.

Річка Стохід має багато річищ (сто ходів), які мов павутиння покрили заплаву, але біля залізничного мосту в с.Заячівка всі річища з’єднуються і створюють плесо. Береги заплави - луги та ліси, а береги річищ (ходів) - очеретяні плавні або заболочені луговини. Річища звивисті, середня глибина – до 1 м, вода дуже чиста (питна), прозора до 1 м, вода має спочатку сірий, а потім коричневий відтінок, дно - піщане, на плесах - замулене, течія біля мосту відсутня, але далі на протоках - видима, стоянок - малувато і всі вони розташовані там, де крайнє русло підходить до кордону заплави. Кращі стоянки містяться на луговинах біля лісу або на острівцях.

За мостом ріка знову починає розбиватися на декілька річищ, які в свою чергу теж діляться, але вже на більш вузькі і більш стрімкі потоки. Ці протоки перетворюють величезну заплаву, яка поросла очеретом (заввишки 3 м) або вільховим лісом в суцільний казковий лабіринт, де можна заблукати, не знаючи двох простих правил: старі карти не відповідають дійсності і по них можна орієнтуватися (стосовно річищ) тільки приблизно. Якщо і користуватися картами, то супутниковими, які сучасні і оновлюються. Друге правило - йти треба тільки по течії, яку видно по водоростям, і по самому широкому або по самому стрімкому руслу.

Посередині маршруту лабіринт з очерету перетворюється в вільховий (лісовий) лабіринт. Стоянку в обох лабіринтах знайти важко, але можна - лякалки про ночівлю на воді виявилися брехнею. Оскільки берегів у річищ Стоходу в очеретяних плавнях нема, тому треба ретельно виконувати прості поради про стоянки.

Ще одна порада - сплав в лабіринтах не є пряма дорога, а скоріше нагадує Броунівський рух — невпорядкований, хаотичний човниковий рух по синусоїді. Тому планувати проходження групою маршруту по 20 км на добу - не варто. Ми, наприклад, ці 20 км пройшли за три дні.

Сплав

30.04.17. Після мосту ми йшли самою лівою протокою, яка іноді звужувалася до 1 м і яка знову ділилася і ми знову йшли лівою. Через 1.5 км від мосту, коли протока підійшла до краю заплави (корінного берега) - встали на ночівлю. Орієнтир нашої стоянки - за першою гаткою рибалок на правому повороті русла березовий гайок ЛБ у вигляді полу кола. Вогнище - посередині кола, на відстані 30 м від води.

01.05.17. Далі русло звивисте, в очереті, подекуди звужується до 1 м. Через деякий час ліворуч - сосновий ліс, а ще далі (через 700 м після ночівлі) - плесо і розкішна стоянка в сосновому бору ЛБ зі столом, лавками, галявиною, вимосткою рибалок. Далі русло відносно широке, але через 100 м - розвилка. Йдемо лівою протокою, але через 100 м ще і ще розвилки. Знову йдемо лівими руслами і через 1.6 км після "розкішної стоянки" бачимо один з двох довгоочікуваних мостів (з дерева) автошляху між селищем Поворськ та с.Черськ. За містком через 50 м - розвилка. Йдемо праворуч, через 50 м ліворуч (минаємо і залишаємо за спиною сарай з великим столом і лавками на ПБ біля другого мосту) і через 600 м після першого мосту наближаємось до облаштованого місця відпочинку в сосновому бору ПБ під назвою "Приборове" (столи під навісом, піщаний пляж, дрова). Люду – нема. Тут треба було робити першу ночівлю, до якої по прямій від залізничного мосту - десь 5 км.

Але ми пішли далі правими протоками, потихеньку увійшли в лісову ділянку і почалася чортяча свистопляска із завалами. Протока крутить лісом, як кобила хвостом, але перед містком (стежки на с.Бережниця) трохи вирівнюється. Місток - пішохідний і лежить на воді, тому його треба обносити 10 м праворуч. За містком - луг і плесо, яке закінчується другим містком, але його обносити не треба - ліворуч є протока в обхід. Біля другого містка нам треба було переночувати на мальовничому лугу ПБ, бо далі новий лісовий лабіринт аж до с.Стовбихва. Ми цього не зробили і поперлися лісом, але "доки сонце зійде, роса очі виїсть".

Як правило, дерева падають в річку, яка їх підмиває. Коли величезні вільхи перегороджують річище і потрібно обнести байдарки по болоту під дощем при температурі 4 градуси по Цельсію - всі чомусь згадують тепле ліжко в Києві або спеку на пляжах Середземномор’я. Особисто нахабні "водники" згадують ще текілу і каву, яку приносить в ліжко гарно складена ззаду жіночка. Коротше, ми заночували в дуже сирому і похмурому лісі, де живуть тільки лісовики з вовкулаками на ЛБ між двома деревами, які перегородили річище. Підозрюю, що лякалки були не про ночівлю на воді, а про ночівлю в лісі. За цей день пройшли 8 км.

Сам по собі ліс в заплаві річки не є якесь дивне явище. Але цей ліс був не таким. Вражала висота та товщина велетенських вільх, які не сохнуть, як інші дерева на болоті, а навпаки - почувалися "як в себе дома". В травні серед ціх українських "секвой" вогкувато, але в спеку між тисячами дерев і десятками руслами з прозорою водою панує мабуть бурхливе життя.

02.05.17. Через деякий час після 20 поворотів "туди-сюди" у лісовому лабіринті ми почали виходити "на світ божий" - в плавні. Перший мальовничий лужок - на ЛБ, де біля величезного куща стоїть човен і могила з залізною огорожею та хрестом (схоже на пляж поблизу с.Стовбихва). Праворуч – плавні. Далі по ЛБ сосновий ліс і стіл під косим навісом. Ще далі на правому повороті ліворуч в сосновому лісі в 200 м від основного річища (треба йти затокою) - величезна зона відпочинку. Далі починається "корида"- протока вихляє та звужується до 1 м. З одного боку - верболіз, з другого - очерет 4 м заввишки. Йти можна тільки вперед. Іноді трапляються діляночки широкої води, але їх мало. Перекус прийшлося робити в плавнях, сидячи в байдарках. Карта до с.Великий Обзир не відповідає дійсності. Протока, по якій ми йшли, іноді так звужувалася, що приходилось руками підтягувати байду, чіпляючись за очерет. Тільки перед с.Великий Обзир вискочили на широку воду.

Село Обзир ділиться заплавою Стоходу на дві частини - малу, яка зветься Малий Обзир, та велику - Великий Обзир. Оскільки ми йшли, як потім виявилося, лівою протокою, то попали в широченний канал, де побачили ВЛ 110 кв, і вже потім в середнє русло річки. Це русло перетинає новий міст з дерева, а біля паль, які залишилися від старого мосту, можна зробити перекус. Коли ми пришвартувалися, тут закінчувала свій маршрут група "туристів за гроші" (зі слів учасників тур за 2000 грн/людина на три дні організує фірма Банана-тур). На другому мосту біля с. Малий Обзир (праве русло), є непогана галявина з навісом, столом, смітником і ін., але ми пішли далі своєю протокою, весь час намагаючись йти праворуч к сосновому лісу, який безперестанку бачили і через 30 хвилин нам вдалося підійти к соснячку. Переплив заплаву зліва направо, встали на ночівлю в чудовому місці - на лужку біля соснового бору. Орієнтир: останнє в заплаві (далі - плавні) високе дерево на острівці, який омивається двома руслами - широкою ліворуч і вузькою малопомітною правою. Треба йти правою протокою і посередині острівця повернути праворуч ще в одну протоку, яка тече к лісу.

03.05.17. До с.Боровне і Оленіно ми пішли правою протокою, на якій і ночували. Русло повільно меандрує (від "мандрує") по лугах - ні очерету, ні лісу, коні та корови. Спочатку це подобається, але потім набридає, особливо коли вітер віє в обличчя. В кінці с. Оленіно можна набрати джерельної води.

Після Оленіно починаються мальовничі плавні та лужки, зарослі верболозу. Йти треба правим руслом (коротше), але можна і лівим. Біля с.Рудка Червинська річку перетинає з/б автомобільний міст, перед яким ми напоролися на залишки дерев’яних паль від старого мосту. За мостом русло ділиться і ми пішли праворуч. Навпроти с.Нові Червища на лугу ПБ встали на ночівлю. В селі можна розжитися молоком, сметаною. Є крамниця.

04.05.17. Від Нових Червищів починається сама мальовнича ділянка маршруту - українська Карелія. Хоча спочатку права протока була іноді дуже вузькою, далі вона вливається в ходи завширшки до 50-100 метрів зі стінами з очерету. Широке русло потроху перетинає заплаву і підходить до лівого корінного берега - величезного лугу, на якому через кожні 20 хв. можна знайти стоянку. Потихеньку заплава звужується і при наближенні до лісу ЛБ треба не проґавити перехрестя ходів і піти у вузьку протоку до лісу ПБ. Ця права протока підходить і тече впритул до соснового лісу, де є стіл під навісом. Але місце було зайняте групою відомого Київського водника Водяного (Бугайчук Ю.) і ми пішли далі за канал, який впадає в лісі з ПБ. На ночівлю стали в чудовому місці за лісом. Орієнтир - роздільно стоячі сосни на зеленому невеличкому пагорбі ПБ. Сюди є лісова дорога на Нові Черевища, звідки хтось приїжджає і краде вікові сосни, а пеньки від зрубаних дерев ховає під старим листям. Ганьба!

На цьому місці відбулася ще одна зустріч з групою іншого відомого київського водника Баталіна Єгора, який очолював групу з двох байд.

05.05.17. Далі рухаємся правою протокою, входим в очерет і виходим знов до ПБ, де на лугу в 100 м від води стоїть навіс зі столом біля соснового лісу. Рухаєм далі. Потроху річка з'єднує свої ходи і тече поміж сел та лугів. Біля з/б мосту в с.Угриничі з обох боків є стоянки, але місце нагадує промзону. Непогана остання стоянка з навісом зі старого шиферу на ПБ. Далі мальовничих стоянок нема аж до с.Любешівська Воля. За навісом треба йти правою швидкісною вузькою протокою. Далі річка виходить на луги і починає вихляти по лугах широким до 100 м руслом.

Нарешті, за с.Березичі на величезному правому повороті в старому занедбаному грушевому садочку ЛБ встали на ночівлю. Орієнтир - стіл з лавками в саду на пагорбах ЛБ, човни. Спочатку ми думали, що тут хтось шукав скарби Мазепи, але рибалки розповіли, що до 1939 року тут була польська земля і стояв цегельний завод, який випускав унікальну цеглу. Ця унікальність була завдяки глині. Після радянської окупації Польщі всіх поляків виселили, а завод і костел в Любешові зруйнували, але цегла була настільки якісна, що всі будівлі заводу розграбували вщент до останньої цеглини. Навіть фундаменту не залишили. Ми знайшли в підмитому березі шматок цегли, який дійсно виглядав міцнішим за каміння. Цікава історія і костьолу, але цю "інфу" мабуть можна знайти в Інтернеті.

06.05.17. Днювання

07.05.17. Днювання

08.05.17. Вранці через пару км ходу на ЛБ перед з/б мостом побачили чудове місце - галявина, сосновий ліс, стіл з лавками, навіси, пляж. Недоліком цього місця є шум від автодороги, яка поруч і присутність рибалок з автівками. Наші друзі використали цю стоянку перед антистапелем, який зробили трохи нижче - в центрі селища Любешів біля містка. Ми же закінчили маршрут під з/б мостом автодороги "Любешів-Залізниця". Під мостом вистачить місця щоб сховатися від дощу і навіть розібрати чи зібрати байдарки. Місця на ЛБ з обох боків мосту - чудові. Трохи нижче по течії в лісі є великий піщаний пляж.

Викидання

09.05.17. Замовленою заздалегідь автівкою (097 752-0522 Сергій) за 1300 грн доїхали до залізничного вокзалу Ковелю, де поїздом 98, який відправляється в 20-16 ми прибули до Києва в 05-58 наступного дня.

4. Харчі та раціон харчування

Перед подорожжю всю провізію закупили по розкладці (см. Меню одного дня похода - памятка на www.poezdnik.kiev.ua)

5. Бюджет походу: - 400+216 (харчі) + 120 (квітки туди) + 120 (квітки звідти) + 9 (квитки на дизель) + 162.5 (трансфер "Любешів-Ковель"). Всього - 1027,5 грн/людину. Курс - 26.4 (у минулому році - 26) грн/дол.

6. Корисні поради

Не лінуватися і заздалегідь роздобути якісні копії супутникових карт або якісну карту в GPS

Не лінуватися і якісно пропрацювати маршрут з плануванням ночівель (з запасними варіантами).

Продовжити маршрут до оз.Нобель або до оз.Люб'язь.

Звіт викладений 11.05.2017 р. Автор - Поєзднік Сергій, тел. в Києві — 450–5910, e-mail: poezd@i.com.ua, сайт: www.poezdnik.kiev.ua - «Водний туризм України»

Доповнення: Несподівано Єгор Баталін прислав чудовий фотозвіт групи, яка шла по нашому маршруту на один день раніше. Вот посилання: http://xt.ht/xtreport/0---labirintah--tohodu_2