|
1. Довідка про подорож.
Район — Європа; Польща (схід), Полісся.
Маршрут — Київ - Хелм - Дорогочин (залізниця) - річка Західний Буг (сплав) - Хелм (залізниця).
Вид туризму — водний.
Засоби сплаву — каяки
Категорія складності — перша.
Час походу — з 10 по 12.08.2022.
Тривалість походу — 3 дні
Протяжність маршруту — 57 км.
Рівень води в річці - дуже низький.
2. Про район подорожі2.1. Інформація Географічної Енциклопедії України:
ЗАХІДНИЙ БУГ - ріка в Україні, Білорусі та Польщі, ліва притока Нарви (впадає у Зегжинське водосховище), яка в свою чергу є правою притокою Вісли. Довжина - 772 км (у межах України - 392 км), площа басейну - 73,5 тис. км. Кв. Бере початок на північних схилах Подільської височини біля с. Верхобуж Золочівського р-ну Львівської області. У верхній течії перетинає заболочену рівнину Малого Полісся, нижче м. Червонограда - західну частину Волинської височини. Далі тече у північному напрямку вздовж державного кордону України з Польщею. У верхів'ї долина терасована (шир. 1-З км); заплава заболочена, є стариці. Річище звивисте (завширшки до 8-15 м); на окремих ділянках каналізоване. У середній течії шир. долини досягає 3-4 км, заплава маловиразна. Ширина річища - 40 м. Нижче долина ріки звужується до 1-1,5 км, пересічна шир. річки 50-75 м, на окремих ділянках досягає 100 м і більше. Похил річки 0,3 м/км. У басейні Західного Бугу багато озер, зокрема Шацькі озера. Головні притоки: Вілосток, Нарев, Луга, Неретва (праві), Полтва, Кам'янка, Рата (ліві). Протягом року спостерігається три підняття рівнів - весняний і літній (за рахунок атмосферних опадів) та зимовий (під час відлиг). Максимальні витрати води - 310 м3/с (біля м. Кам'янки-Бузької). Замерзає у 2-й половині грудня, скресає наприкінці березня. Тривалість льодоставу 120-140 днів. Льодовий режим нестійкий. Гідрологічні пости біля с. Сасова (з 1888), м. Ка-м'янки-Бузької (з 1944), м. Сокаля (з 1957). На 3. Б. споруджено Золочівське, Добротвірське і Сокальське водосховища (для потреб гідроенергетики, технічного і побутового водопостачання). Дніпровсько-Бузьким каналом 3ахідний Буг сполучений з Прип'яттю, системою каналів - з бас. Німану. Судноплавний у нижній течії. На 3ахідному Бузі - міста Буськ, Кам'янка-Бузька, Червоноград, Сокаль (у межах України), Брест (Білорусь). Автор: І. М. Коротун.
2.2. Поліська низовина — низовина на півночі України, сході Польщі та півдні Білорусі. Обмежена на півночі горбистими рівнинами центральної частини Білорусі, на півдні Придніпровською та Волинською височинами, на заході Прибузькою рівниною, на сході — Придніпровською низовиною. Площа близько 270 тисяч кв.км. Переважні висоти 150—200 м, максимальна — 316 м (у межах Словечансько-Овруцького кряжу). Поверхня низовини має загальний похил до річок Прип'яті та Дніпра. Рельєф переважно рівнинний і слабохвилястий, виділяються окремі денудіровані моренні пасма і височини дніпровського віку (Словечансько-Овруцький кряж, Білокоровицький кряж, Озерянський кряж). Характерні поліські дюни. Вододіл річок плоский, заболочений. Ліси займають близько 33 % території, в окремих районах до 60 %. У найхолодніших частинах низовини з майже плоским рельєфом розміщуються болота (найбільші масиви Піддубичі, Великий Ліс, Вигонощанське болото, Гричин, Загальський масив). Частина боліт меліорована. (Див. також Прип'ятські болота). У Білорусі низовина простягається з заходу на схід уздовж річки Прип'ять більш ніж на 500 км, з півночі на південь — на 200 км; переважають абсолютні висоти 130—150 м над рівнем моря. На території низовини в межах Білорусі виділяється Білоруське Полісся, в Україні — Волинське, Рівненське, Житомирське, Київське Полісся (у деяких джерелах до Поліської низовини відносять також північну частину Лівобережжя України в межах Чернігівської та Сумської областей). Частинами Поліської низовини є також Турійська рівнина, Клесівська рівнина, Костопільська рівнина, Словечансько-Овруцький кряж. Природоохоронні території: Поліський природний заповідник, Шацький національний природний парк, національний парк «Прип'ятський», ландшафтний заказник «Середня Прип'ять», Поліський державний радіаційно-екологічний заповідник; є також чимало заказників та пам'яток природи. Джерела - Географічна енциклопедія України; Туристская энциклопедия Беларуси. Мінськ. «Білоруська Енциклопедія», 2007.
Від себе хочу додати, що під час війни (на 10.08.2022) за польськими законами по річці Буг (так у Польщі зветься Західний Буг) вздовж кордону "Польща-Білорусь" сплавляться заборонено - з польського боку вздовж ріки збудовано паркан.
Байдарковий маршрут по території України має протяжність 185 км і починається (відповідно проекту BUG Unites Us) у с. Верхобуж (від витоку), що є підозрілим. В цьому році посуха у Європі була небаченою за всю історію спостереження, рівень падіння води в річках знизився до рекордного мінімуму і тому сплав по території України був запланований українською стороною проекту від с.Яструбичі.
Байдарковий маршрут по прикордонній ділянці має протяжність 363 км (мається на увазі сумарна протяжність кордону Польщі з Україною та Білоруссю) і суто польською територією – 225 км (до містечка Wyszkow).
Маршрут польською територією починається від кордону з Білоруссю у містечку Немірув. Західний Буг нижче Немірува (Niemirow) завширшки 100-300м (як Десна), але швидкість течії дуже незначна, тому річка дуже мілка, переважна глибина – 30 см, пляжі відсутні. Дно - піщано-мулисте. Береги поросли кущами, травою або змішаним лісом. Багато соснових та дубових борів. Береги мальовничі (типове полісся), але густо населені – зазвичай домівок з води не видно через заборону будування вздовж узбережжя. Після кожного села відчувається тимчасовий запах каналізації (пити сиру воду не можна). Вода мутна, коричнева. Риба є, але мало, рибалок теж мало. Комарів практична нема, кліщів не помітили.
Недоліком можна назвати величезну кількість автівок обабіч ріки, які на ніч займають всі закутки та прогалини серед лісу (з двох боків йдуть польові дороги). Цей "недолік" для українців є дуже важливим під час війни - скориставшись "безвізом", можна 90 днів спокійно перебувати влітку на березі Західного Бугу або іншої польської ріки. Це дозволено законом, сприймається як норма і до то ж ніхто навіть і не здогадається, що ви з України. Також можна їхати у гори.
Другим недоліком є безліч мілин, які, завдяки малій швидкості течії, іноді непомітні.
На річці дуже багато приватних "рафтінгів", поронів, готелів, садиб та містечок. Всюди чистота та порядок, сміття по берегах дуже мало, але є.
Мобільний зв'язок є завжди. Також при перетині кордону у гаджеті (телефоні) з'являється пропозиція оператору замовити безкоштовний роумінг на місяць, що треба зробити обов’язково.
Туристична характеристика району. Туристичні можливості в Польщі не обмежені, всі річки є чудовими водними туристичними маршрутами. Закидатися зручно і по залізниці і автотранспортом. Справжньою родзинкою для автотуристів може бути відвідування Шацьких озер.
3. Технічний опис маршруту
До організаторів сплавів у Польському містечку Дорогочин (Drohiczyn, не плутати з білоруським Дрогичин) добирався потягом "Київ-Хелм" (1200 грн), електричками «ІнтерСіті» - "Хелм-Люблін", "Люблін-Седльце" (20 зл) та "Седльце-Сім'ятичі" (25зл). Далі - на двох попутках. За квитки, готель та все інше у Польщі розраховувався звичайною українською банківською карткою (курс – 7.9 грн/злотий). У Дорогочині можна заночувати: в приватному секторі (для чого у кишені треба мати польські злоті), в готелі (100 зл) і у наметі, який можна встановити де завгодно, але зручніше на пристосованому для цього майданчику водників польського боку проекту - ПБ Бугу в кінці міської набережній вверх по течії. Безкоштовно організатори надавали тільки каяки (пластмасові двомісні) та їжу (гаряче блюдо - м’ясо з овочами + дуже різноманітний шведський стіл), яка підвозилася автівками на сніданок та вечерю. Перекус (вода, два бутерброди з шинкою та сиром, два яблука, сік, солодкий горіховий батончик) видавали у паперовому пакеті вранці кожному в трюм. Для участі у сплаві треба попередити Рафала Сівека за пару днів. Зв'язок з ним можливий тільки через пошту (r.siwek@drohiczyn.pl; тел. +048 789 382 469; адреса - Гміна Дорогочин, вул. Крашевського 517 312, містечко Дорогочин, Польща). Учасниками можуть бути всі. Він у відповідь напише куди і коли треба підійти.
10.08.2022. Перший день сплаву. Містечко Немірув знаходиться в глибинці Польщі біля білоруського кордону. Хоча навкруги ліси і відчувається дика природа, народу по берегах вистачає – мабуть тут починають сплави всі охочі. Нашу групу завезли з Дорогочину на мікроавтобусі, автівки з каяками та їжею під’їхали раніше і вже чекали на облаштованому майданчику зі зручним помостом біля води. Місце стапелю виявилося дуже мальовниче – висока трава, рідколісся, польові квіти, пташині співи, а головне відсутність виття сирен повітряної тривоги – все це трохи стискало серце…
Організатори роздали рятувальні жилети, мапи (з маршрутом на сьогодні та загальну карту всього маршруту проекту – 700 км), герметичні бейджики для гаджетів та перекус, який я одразу з’їв.
Народ у нашій групі був різноманітний, але переважно жіночої статі – від студентів до пенсіонерів. Де їх набрали я не знаю, але українською мовою ніхто не володів. Відчувалось, що досвіду сплавів у більшості учасників, м’яко кажучи, трохи не вистачало. Спілкувався жестами, допомагала ще схожість деяких польських та українських слів.
Мене примусили вдягнути рятувальний жилет (добре, що в таку спеку не було шоломів!).
Нарешті всі загрузилися, відійшли від берега і почали повільно просуватися хто яг міг… Коли потихеньку зняв жилет і прикинувся засмагальником, одразу один з трьох рятувальників на одиночному каяку підійшов і примусив мене знову його вдягнути. Треба сказати, що спека була настільки сильною, що з часом на відсутність рятувальних жилетів, вже ніхто не звертав увагу. Але, коли я для зручності звично всівся на кормову деку каяку, мене стали лякати поліцією та величезним штрафом, на що прийшлося відповісти, що згоден заплатити на благо польської держави.
Йшли довго, робили технічні зупинки, де всі крім мене діставали і їли свої перекуси. Я пив воду, яку на стапелі можна було брати скільки завгодно.
Гарних містечок для стоянок вздовж ріки зустрічалося дуже багато - соснові та дубові бори на кручах.
Звичка гребти безперервна мимоволі змушувала мене постійна чекати групу. Нарешті під вечір допленталися до стоянки першої ночівлі. Витаскали каяки, поставили намети (я спав в окремому наодинці). На жаль місце стоянки було не самим вдалим з боку мальовничості, але зручним для під’їзду автівок, що мабуть і було вирішальним.
Привезли вечерю – тушковану капусту з м’ясом, яку розігріли на газовому пальнику від балону, запустили бензиновий генератор для освітлення, електричного підігріву води для кави та чаю, підзарядки гаджетів. Розклали на столі нарізані сири, ковбасу, хліб, овочі, паштети, гарячі сосиски, масло та ще бозна шо. На мить здалося, що рафтінг все ж таки має деякі переваги перед Водним туризмом, але через деякий час після каберне та подвійних порцій всього чого тільки можна було з’їсти, подумав: «Це ж треба які дурниці можуть прийти в голову на відстані від неньки України та рідної оселі»…
Запалили багаття і витаскали метрові металеві «виделки» для смаження на вуглях баварських ковбасок, яких теж було вдосталь. Всі розсіслися на перевернуті каяки навкруги вогнища і почали смажити ковбаски. Невідомо звідки з’явилася випивка - мабуть з особистих запасів. Виходить польські водники теж випивають, але після вечері… В перший день пройшли біля 20 км.
11.08.2022 Вранці зі сніданком все було аналогічно, тільки з кавою, отриманням перекусу та без зайвих думок. Автівка, яка привезла харчі, теж ночувала.
За залізничним мостом береги менш заселені, багато гарних місць для стоянок, а саме на кручах у соснових борах.
Під автомобільним мостом праворуч є невеличкий піщаний пляжик, де можна зупинитися та скупатися.
На жаль мілин все ще дуже багато – постійні шкрябання ... Течія є, але млява. Нарешті з’явилися пагорби Дорогочина. Заночували на галявині байдаркового центру перед містом на ПБ. Пройшли 27 км.
12.08.2022 Останній третій день сплаву. Поснідали та вийшли величезною кількістю каяків - додалося ще екіпажів з п'ять. За ніч вода у річці впала ще більше і це добре було видна по "літоралі". Ріка у місті Дорогочин широка - 150-300 м. Містечко стоїть на горі ПБ, собор та церкви видна здалека.
Береги за містом дуже мальовничі, навіть подекуди - дикі, обривчасті, по боках - змішаний ліс, іноді зустрічаються соснові бори. Багато величезних сухих дерев, які стоять або нахилилися вздовж підмитих глинисто-піщаних круч, деякі лежать у воді.
Мілин трохи поменшало, але все одне забагато. В цей останній день пройшли порівняно мало - 11 км. Біля автомобільного мосту (неподалік селища Tonkiele) вже чекали автобус та трейлер для каяків.
Швидко доїхали до Дорогочіну, де у іншому багажному мікроавтобусі чекали наші наплічники, які здали у перший день. Додому добиралися всі самостійна.Мене та ще двох організаторів попутно довезли до містечка Соколув-Підляський, звідки самостійно доїхав на маршрутці до Варшави за 25 злотих (тільки готівкою водію!).
Окремо хочу сказати про ставлення інших учасників сплаву до мене (єдиного українця в команді) - з обіймами не кидалися, але всі були дуже доброзичливі, хоча і трохи насторожені. Наприкінці навіть відчув деяку повагу від "рятівників", які на каяках-одиночках постійна штатно супроводжували групу на воді.
Присутність рятівників на маршруті і наявність спас-жилетів у спеку виглядала трохи кумедною, бо навіть при сильному бажанні втопитися на річці було неможливо (середня глибина 30 см). Але, ці хлопці мали приємну роботу, яку в Польщі дуже важко знайти.
Головним, на мій погляд, у цьому сплаві була розвідка, яка показала, що українцям-водникам непризивного віку та жінкам з дітьми можна і треба спокійна перебувати у Польщі на берегах цієї найближчої від кордону річці терміном 90 днів (по "безвізу")
5. Бюджет походу: 4411 грн
6. Корисні поради - якщо є можливість, скористайся "безвізом"!
Звіт викладений 12.09.2022 р. Автор - Поєзднік Сергій, e-mail: poezd@i.com.ua, сайт: www.poezdnik.kiev.ua - «Водний туризм України»