|
|
Водный туризм Украины 2002 |
|
|
Екіпаж першого катамарану-четвірки:
Андрій Єрмолов - мисливець-рибалка;
Гліб Уссаковський - кухар, головний гурман походу, підводні зйомки;
Єгор Баталін - керівник походу, завгосп;
Олексій Архієреєв - відеозйомка.
Екіпаж другого катамарану-четвірки:
Андрій Умнов - капітан, старпом, фахівець з ощадливого вийняття харіуса з екосистем;
Олександр Савицький - лікар, гідробіолог, матрос;
Олексій Карлюченко - матрос;
Сергій Алмазов - навігаційне обладнання, штурман.
1. Довідка про подорож.
Район — Азія, Східний Сибір, Прибайкалля, гірський масив - Східний Саян; тайга; Російська Федерація, Республіка Бурятія, Республіка Тива (Тува), Іркутська обл., Нижнєудінський район (раніш - Усть-Ординський Бурятський нац. округ, ще раніш - Тофаларія).
Маршрут — Київ-Москва-Іркутськ (літаком) - селище Орлик - урочище Хойтогол (авто) - Долина Вулканів - річка Додот (кіньми) - річка Додот (сплав) - волок до річки Кара-Бурень - річка Кара-Бурень (сплав) - селище Алігджер - річка Уда (сплав до селища Поріг) - Нижньоудинськ (авто) - Іркутськ з заїздом в Листвянку (ж/д) - Москва-Київ (літаком).
Вид туризму — водний.
Засоби сплаву — катамаран-четвірка - 2 шт.
Категорія складності — шоста (див. Нормативи водних походів на гребних судах і плотах з «Переліку класифікованих туристських маршрутів на 1989 - 1992 роки», затвердженого Центральною радою СРСР з туризму і екскурсій).
Час походу — з 4.08.2010 по 30.08.2010 .
Тривалість походу — 27 днів, у т. ч.:
- закидання (8 днів) та викидання (3,5 дня) - 11,5 днів;
- активна частина - 12.5 днів, в т. ч.: сплав — 11.5 днів, піша частина — 2 дні (волок);
- днювання — 3 шт. (верфь катамаранів - 1 дні, радіалка - 1 день, Алігджер - 1).
Протяжність маршруту — ??? км., у т. ч. сплав (??? днів), волок (? км ) - км., піші радіальні виходи (?) - ??км.
Рівень води в річках - високий.
Кількість учасників походу - 8 (у т. ч. жінок - 0, дітей - 0, собак - 0).
Технічна оснащеність групи: GPS map 60 CS GARMIN - 1 шт.
2. Дані про район подорожі2.1. Загальна характеристика території Туви (текст розділу знаходиться за адресою www.poezdnik.kiev.ua/reki_rus/tuva/stepan.html).
2.2. Загальна характеристика району і маршруту (текст розділу знаходиться за адресою http://www.poezdnik.kiev.ua/reki_rus/sajani/vost_sajan_2008.html
2.3. Туристична характеристика району. Туристичні можливості в районі Східного Саяна величезні - всі річки є чудовими водними туристичними маршрутами. Закидатися до витоків річок Північно-східного нагір'я Туви зручно зі сходу (з Бурятії) - від пос.Шаснур або Орлик через Саянський хребет, що розділяє (разом з Удінським хребтом) гірський масив Східних Саян на басейни Єнісею і Ангари та відокремлює Республіку Бурятія і Іркутську область від республіки Тива (Тува). Центральне місце Північно-східного нагір'я займають Удінський хребет (звідки беруть початок річка Додот - права притока Хамсари та річка Кара-Бурень - правий приплив Уди) та хребет Чармен-Тайга, звідки беруть початок: Кок-Хем (витік Бій-Хему), Ізіг-Суг (лівий витік Хамсари), Соруг, Чойган-Хем (притоки Хамсари), Кара-Хем (притока Соруга), Білин (притока Кизил-Хема) і Сінця та Тиса (притоки Оки). Справжньою родзинкою для туристів при закиданні до вищеназваних річок є 35 мінеральних і термальних джерел природної водолікарні Чойган. Популярні серед туристів і місцевого населення рукотворні ванни з радоном, нарзаном і сірководнем охороняються доглядачем - бурятом Сергієм, який живе в окремому будиночку Чойгану. В нашому випадку шлях проходив через урочище Хойтогол, що менший за розмірами ніж Чойган. Тут всього одне мінеральне джерело з теплою сірководневою водою. Є купальні та рукотворні ванни, а також три будиночки з печами, де можна зупинитися для відпочинку.
4.08.10 Переліт: літак компанії «Аерофлот» Київ-Москва-Іркутськ. Квитки в обидва боки, якщо замовляти в період з січня до квітня, коштують 3 400 грн., якщо влітку, то 5 649 грн. Але за пільговим тарифом квиток дуже важко повертати - в разі відмови від польоту виплачують лише 700 гривень. При купівлі варто бути певним, що ваша подорож відбудеться, інакше ви втрачаєте великі кошти. Квитки купували за порадою Шаменко Тетяни (тел. 098 5370837). Вона кваліфіковано може проконсультувати і підібрати квитки за різними напрямками і в різних компаніях. Літак знаходиться у повітрі 1 годину 20 хвилин до Москви, потім пересадка в Шерементьєво на Іркутський літак. Норми провозу багажа - 30 кг, у т. ч. 10 кг ручної кладі. Зайва вага оплачується страшними грошима - 15-17 євро за кожен зайвий кілограм ваги. З цієї причини краще вкластися в зазначені норми. Перед посадкою ми зважували кожну річ і в аеропорт Бориспіль брали знайомих людей з тим, щоб вони у випадку зайвої ваги змогли забрати ці речі додому. Рюкзаки перепаковували у залі аеропорту. Друга незручність у тому, що у Москві необхідно знову проходити зважування і контроль. У нас така перевірка пройшла без проблем.
У Москві було дуже спекотно - 40 градусів за Цельсієм (як і в Києві), все литовище - у диму. Навколо міста горять ліси. Літня спека - це ціла трагедія цього року. Через спеку у похід багато хто не взяв теплі речі. Але це Сибір, треба пам'ятати!!!
5.08.10 В Іркутську нас зустрічали провідники (буряти), з якими ми попередньо листувалися електронною поштою. До цього походу деякі учасники вже мали досвід мандрівок у Саяни, тому провідники - перевірені люди. В Іркутську вони нас зустріли на корейському мікроавтобусі Istana з багажником на даху. Дуже зручно увесь великий багаж (рюкзаки та ін.) розміщувати зверху, а дрібні речі - у салоні. 8 чоловіків як раз і зайняли всю машину. В місті ми заїхали у великий торговий центр з тим, щоб докупити всі необхідні речі і харчі. Для цього нам знадобилось декілька годин. З Іркутська ми поїхали на Байкал у Култук. Там покупалися, поїли омуля гарячого копчення (50 руб. рибина). І після цього поїхали у Орлик. Їхали вздовж долини річки Ока. Дорогою зустрічали багато бурятських селищ, святилища, в деяких селищах побудовані справжні буддійські храми. У місцях зупинок зустрічали місцеві туристичні групи, зокрема з Улан-Уде. Вже після 11:00 вечора дістались Орлика, і там за селищем на березі Оки розбили табір. Погода нормальна, прохолодно до +11. Організми ще не звикли до такої різкої зміни клімату. Наші провідники мають заїхати за нами вранці на вантажному «Уралі» (головній машині для переміщення тайгою).
6.08.10 Прокинулись вранці о 6:00 (різниця в часі). Вночі був невеличкий дощик. Туманно, але тепло. Поїли, випили чаю, розпочали збирати табір. До 8 ранку чекали провідників, коли вони приїхали, ми завантажились у машину. Заїхали в магазин, і виїхали у напрямку на Хойтогол. Їхали до 12:00. Проїздили декілька бурятських селищ-хуторів. Як правило, один хутір - це місце проживання однієї сім'ї, що складається з декількох поколінь. Це декілька дерев'яних будиночків і велика територія, що відгороджена під пасовище, подекуди поблизу будиночків на городах росте картопля. В загонах бачили коней та яків. Проїхали притоку Оки - річку Сенца. Під час однієї з зупинок піймали першого харіуса. В 12:00 застрягли в болоті. Тутешні болота - це щось. Урал заривається по саме «не можу» аж до кузова, а потім виїздить за допомогою лебідки. Таким чином ми вибиралися години три-чотири. А точніше, ми злізли з машини і паслися тут поряд на ягідниках, а водії копирсалися у болоті і «вступали з ним, авто, лебідкою і бездоріжжям у інтимні стосунки». Зустріли частину групи з Казані, а також хлопців з Башкирії. Коли водії вибрались, то ми знову сіли у кузов і поїхали далі. Дорога стала «краще» і нам вже не потрібно було виходити з машини при переправі через болота та струмки. З машини видно, що в цьому році у тайзі багато жимолості. Кущі прямо таки згинаються від ягід. Розпочався дрібний прохолодний дощик, який за досить короткий проміжок часу намочив наскрізь все, що можливо було намочити. Приїхали у Хойтогол біля 20:00 - людей дуже багато. Хойтогол це назва мінерального сірководневого джерела, тут побудовані спеціальні бетонні ванни та купелі. Температура води біля +40 С, це у самій верхній купелі, а нижче - трошки холодніше. Басейн завширшки до 12 м, довжиною - 10 м, глибиною - 1,5-1,7 м. Всі будиночки були зайняті. З труднощами знайшли місце на веранді одного з будиночків, куди нас люб'язно пустили зупинитись люди, що там жили. Домовились з бурятами виїздити завтра вранці. Під дощем, що то посилювався, то зупинявся, приготували вечерю і попадали спати. Холодно, але терпимо.
7.08.10 Вранці вийшли грітися до мінерального джерела. Весь час не вщухав дощ. В горах на перевалі - сніг. Після купання зігрілись. Прийшли буряти і сказали, що в таку погоду коні не зможуть йти горами, є великий ризик, що вони можуть послизнутися і поламати ноги. Вирішили перенести виїзд на наступний день. На Хойтоголі стоїть багато груп з Москви, Казані, Іркутська, Ангарська. Одна з груп виїздила і ми вирішили зайняти їх будиночок, щоб просохнути. Переїхали в будиночок, попередньо відремонтувавши у ньому кришу. На території Хойтоголу у радянські часи був піонерський табір і будиночки не ремонтувалися з тих часів. Зараз вони тільки підтримуються у функціональному стані силами самих туристів і все. Внутрішній стан будиночків досить запущений. З цієї причини багато хто зупиняється у наметах поряд. Головна перевага будиночка - це наявність печі, завдяки чому можливо просушитися. Місцеві говорять, що літо цього року на рідкість холодне, буквально декілька днів тому вперше розпочалися сонячні дні. А то, увесь час були дощі, а 12 липня в лісі ще лежав сніг. Бачили неподалік від стоянки бурундуків, їх тут багато. В будиночку, де ми зупинилися, живе ласка, змогли її сфотографувати. Поряд росте бадан, його темні листя були зразу ж заварені в чай для економії продовольчих ресурсів. Смак навіть дуже нічого. Розтопили піч, просушили речі. В другій половині дня ходили купатися на верхню купель. Вода там дуже тепла. Вийшла лікувально-оздоровча суперднівка. Погода не покращилась, увесь час дощить.
8.08.10 Вранці прокинулись, поснідали. Бурятів немає. Погода стала краще, дощ стих, з'явилось сонце. Десь біля 10 годин ранку прийшли провідники. Їх звати Володя і Даша. Вони на конях і з ними ще 4 коня для нашого багажу. Стали завантажувати поклажу, речі вкладали в шкіряні переметні суми, рюкзаки прив'язували зверху. Вийшло три рюкзаки вагою 25-30 кг, що потрібно нести на плечах, а також відро та вудки. Весла також вдалося приторочити до коней. Стали підійматися на перевал. Підіймались години три. Робили дві зупинки. Висота на перевалі - 2400 м. Температура повітря - +6 С. Вітер. З перевалу добре видно головний Саянський хребет, який увесь у снігу, бачили найвищу вершину Саян пік Топографів. Під час спуску ми зустріли групу з Іркутська, один з наших коней жеребець Карат під час наближення до дівчини дико заржав. Ось так.
Перейшли перевал і дійшли до Долини Вулканів. Під одним з кратерів (здається Перетолчино) зробили перекус і невеликий відпочинок. Частина групи піднялась на вулкан. А частина пішла вперед. Бачили вулкан Кропоткіна. Десь біля нього цей дослідник загинув. Він тут і похований. Здалеку бачили хрест на його могилі. Далі шлях проходив через лавове поле, що саме по собі є безсистемним нагромадженням шматків лави різних розмірів. За своєю структурою лава дуже нагадує асфальт, деякі шматки пемзи (насправді це і є справжня пемза) гострі як наждак. Потрібно під час проходження через неї берегти взуття і старатись не посковзнутися, особливо у вологих місцях на моху. На шляху зустріли багато груп з Іркутська, Ангарска, Казані. Під час сходу з лавового поля зробили зупинку і розбили табір. Серед каміння лавових полів живе багато невеликих тваринок - сипух. Це величиною з ховраха животина, яка для виготовлення гнізда у камінні вибігає на трав'яні ділянки і зриває пучки трави, що в зубах переносить до гнізд. Під час переміщення вона дуже сильно свистить. Вдалося сфотографувати тварину. Погода без дощу. За день пройшли 23 километри.
В цей день був прикол зі спиртом. Справа у тому, що в подібних походах для попередження конфліктів з місцевим населенням категорично заборонено не те, щоб розпивати спиртні напої з незнайомими людьми, забороняється навіть демонструвати їх, а також розмовляти про них. Хоча перше, що питають провідники у туристів, це про наявність спирту, або горілки. І коли вони спитали нас про спирт, ми відразу ж відповіли, що ми спортсмени і у нас нічого подібного немає. Хоча спирт у нас, звичайно, був. У мене в рюкзаку зберігалася літрова пляшка з погано закрученою кришкою. З неї спирт почав витікати десь на півдорозі з перевалу. Після обіду рюкзак так смердів спиртом, що далі просто неможливо було йти. Сп'яніти можна було, постоявши деякий час поблизу коня і подихавши парами. Ми періодично намагалися відводити коня від загальної групи в сторону, але наші провідники швидко зрозуміли, що йде група справжніх спортсменів. Вони навіть стали питати, що за такий дивний запах? На стоянці ми придумали історію про те, що наче потекла аптечка з ліками на спирту. Не знаю чи повірили вони нам. А коли відкрив рюкзак, то побачив, що в нього вилився майже літр спирту. Одним словом побурханили на всі 100%. Бурхан - це вище божество у Саянських народів, і місцеві люди під час виходу в далеку подорож обов'язково приносять йому жертву. Для цього розпалюється багаття і на полум'я у невеликих кількостях засипається їжа, бризкаються спиртні напої. Вважається, що таким чином треба задобрити Бурхана і просити його благословення на хорошу подорож. Але нічого, в цілому Бурхан нам допомагав. Хоча спирту досі жаль.
9.08.10 Прокинулись, погода тепла, навіть сонячна. На місці стоянки разючої краси ландшафти. Лава, що поросла лишайниками та мохом, зрідка над всім цим пробиваються листя бадану. Вони різного кольору, в самій основі вже засохлі коричневі, дозрівші листя м'ясисті, зеленого кольору, а між ними зустрічаються зів'ялі яскраво-червоні. Дуже контрасна і красива картина. Між баданом ростуть кущики зеленої трави. Подекуди пробиваються струмочки з джерелець, які іноді утворюють купелі, іноді достатні навіть для того, щоб туди помістилася доросла людина. Таке джерело може непомітно зникнути в лаві. Під час спостереження за такими ландшафтами іноді матінка-природа просто вражає своєю майстерністю. Будь-який ландшафтний дизайн з альпійськими гірками відпочиває. Дорогою ми зустрічали сніжники з галявинами синіх квітів. Виходить дуже контрастно. Сніг і квіти. На маршруті зустріли декілька озер з талою водою. Видно, що вони неглибокі. Дійшли до озера Харанур, яке починається в місці, де луки починають переходити у лісову частину. Озеро дуже мальовниче, перед ним є невеликий каньйон. Безпосередньо перед початком самого озера є добре обладнана стоянка з дровами. Озеро глибоке, в ньому є риба. Ми вирішили пройти дещо далі. Пройшли за озеро, взяли круто вліво і пройшли повз нього. Стали на стоянці на березі річечки, піймали біля 15 невеликих харіусів. Погода різко погіршилась, розпочався дощ і гроза. Розтягнули тент. Повечеряли і зразу ж розійшлися по наметах спати. В той день ми пройшли 21,4 км.
10.08.10 Вночі йшов дощ, а до 9 ранку прояснилось. Дуже сонячно. Вийшли пізно, біля 12 годин. Рухаємося у напрямку річки Додот. Пройшли два озера, в одне з них впадає річечка, на якій ми стояли. Друга - виток Додоту. Знадобилося переходити три броди. Це притоки Додоту. Дорога йшла лісом. Назбирали маслят та підберезовиків. Маслят більше. Нарешті вийшли до річки, де будемо робити стапель. Ширина Додоту в цьому місці біля 10 метрів, глибина 0,2-0,8 м. Добре ловиться харіус. Перша партія з 23 рибин була зловлена Андрієм. В той день пройшли небагато - 10,2 км. Назва стоянки Таяа-Аман (як засвідчили нас провідники). Всього з Хойтоголу пройшли біля 50 км.
Записали різні слова на бурятській мові: Дякую - байрлаа, Кохання - дуратайб, Привітання - сайн-байна або амарменде, Йди звідси - арляалі, Прощавай - баяяртай, Я тебе кохаю - Би шашдаа дуратайб, Так - нотче, Ні - убээ, Скільки коштує - сэн худиб, Це дорого - унтее бойра, їсти - биедеелхем, кінь - морін, я - бі, він - шві, вона - та, Смачного - баярла садаб, Мама - ежі, Батько - есере, Хлопчик - хубуун, Дівчинка - басаган, Жінка - ехенер, Чоловік - ере хун (Хун - людина), Медвідь - Баабгай, Річка - упан, Вперед - урашга; Чисельники 1-10: неген, хойєр, гурба, дурбе, таба, зурга, долоо, найма, юпе, арба.
11.08.10 З ранку йшов дощ. Почали шукати дерева для побудови катамаранів. Розпрощались з бурятами. А також і випили вже по справжньому, не ховаючись, без фанатизму, ми ж спортсмени. Погода погіршується, дощ, а в горах вершини вкрилися снігом. Дуже добре ловиться харіус, але він менше уральського - до 1 кг. Коли все було готове для сплаву, вирішили другу ніч ночувати на тій самій стоянці, а виходити тільки зранку.
12.08.10 Вранці дуже сильно похолодало, йде дощ без перестанку. Дороблювали катамарани, грузили речі. Вода в річці висока, це добре. Вийшли о 15:15. Пройшли 15,3 км. Попадали в різнобій, йшли новим руслом і "піймали" декілька дерев. Все добре, завдяки високому рівню води (0,7-1 м) ми легко пройшли Сад каміння і практично ніде не зупинялися. Пристали о 18:50. Добра стоянка на лівому березі, зробили супоборщ, випили за здоров'я та погоду. Навколо молодий кедровий ліс. Є сушини. Ввечері над річкою літали ластівки, бачили трясогузок, куличків, качок - крохаля та чирка. Під час проходження на розливах легко заблудитися, важко знайти головне русло.
13.08.10 Вранці були призначені перші чергові, Олексій і Андрій. Вони зробили чудовий суп з рибою та м'ясом. Перед нами на стоянці гора Біла, висотою 2665 метрів. Після сніданку в погоді намітився просвіт. Птахи літають досить високо. Дощ перестав. Вийшли в 12:00. Течія невелика. Пройшли 6 км. Стали на перекус поблизу озера з правої сторони. Річка стає практично рівнинною, глибока і тиха, з невеликою течією. Йшли нею хвилин 40. Вже навіть відв'язали спінінг для того, щоб змінити мух на блешню і спробувати ловити щуку. Але тут нас чекала "невелика засада"!!! За поворотом річка зашуміла і ми влетіли в поріг шеверистого типу 4 категорії складності з елементами 5-ої. Довжина його 5-7 кілометрів. Пролетіли його, але прийшлось попітніти. Всі були повністю мокрі. Погода покращилася, зупинилися відразу за островом, вирішили розбити табір. Тут добре, навколо гори із сніжними вершинами, погода сонячна, ловиться великий харіус. Впіймали 30 шт. Найбільша риба 41 см важила 1,3 кг. Чудова вечеря, вирішили зробити днівку та відпочинок. Пройшли 26,8 км. Максимальна швидкість - 20 км/год. Перед входом у шеверу на березі бачили оленуху з оленям і окремо оленя.
14.08.10 Днівка. Чудовий ранок. Піднялись рано, о 8:00. Риба ловиться чудово. Погода сонячна, тепла, навіть спекотна. Пралися, милися, пірнали. Ловили рибу, зняли на відео вудіння харіуса (найбільший пійманий харіус 42 см. За два дні впіймали 72 харіуси). Сходили на гору висотою 2030 метрів. Бачили старий покинутий загін для худоби. Скоріше за все це для випасу оленів. Проходили повз суцільних заростей голубики. Наїлись, знайшли також чорну смородину. Смачна і дуже запашна. З висоти гори відкривається чудовий краєвид. Видно навіть озеро, що ми проходили і ділянку води з порогами. А за ними вершини у снігу, звідки ми втекли. Всього ми пройшли 10 км. Знайшли три лосиних роги, але всі поточені мишами, залишились тільки основи. Вночі було зіркове небо і сильний заморозок. Зі зниженням висоти стало значно тепліше. Цікава особливість місцевої погоди: коли вщухає дощ і проясняється небо стає холодніше, ночі стають морозними. А коли низька і густа хмарність очікується потепління. Хоча нічний заморозок зовсім не означає, що день буде холодним. Він може бути сонячним і теплим. Для тутешнього клімату взагалі характерні великі добові перепади температур. Так, вдень може бути тепло до +24 і більше, а вночі біля 0.
15.08.10 Вранці був заморозок. Намети вкриті кіркою льоду. Довго не просипались. День був сонячним, але знизу вздовж течії тягло холодом. Спустились вздовж Додоту на 23,3 км. Бачили декілька місць розборки катамаранів. Пройшли всю віддаль без зупинок, хоча низькою водою в деяких місцях катамарани потрібно було би переносити. Стали в місці впадіння притока. Тут річка Додот має рівнинний характер, течія слаба, зустрічаються піщані ділянки дна з заростями осоки. Після зупинки перенесли катамарани і речі на місце стоянки, яку зробили в 300 метрах від річки на гірці, тому що далі буде волок на нову річку - Кара-Бурень. Хоча було тепло, ввечері впало декілька крапель дощу. Схоже, що ми потрапили в епіцентр антициклону. Це була остання стоянка на річці Додот. Ввечері повернулися усі, хто відносив частину речей вперед кілометрів на 3-3,5. Ми повечеряли смаженим харіусом, випили, вклалися спати.
16.08.10 Волок. Вранці, прокинулися о 8:00 ранку. Ніч була теплою, але хмарною. Гори у димці. Поснідали, зібрали табір, зібрали усі речі, вийшли в сторону річки Кара-Бурень. Це було об 11:00, дійшли до проміжного табору. Забрали ще частину речей, всі речі забрати не змогли. Залишили катамарани, навантаживши рюкзаки по максимуму, пішли через тайгу. Погода погіршилась. Йде дощ з невеликими перервами. Під час перерв виходить сонечко. Йдемо стежкою, видно що нею в цьому році вже ходили сплавники. Знайшли багато деталей від катамаранів. Вийшли до дуже красивого озера. Пізніше ми дізналися, що озеро називають Щуче. В озері були знайдені листя рдесту пронизанолистого та плавушник болотний. В районі озера бачили сліди ведмедя. Після озера знайшли зимів'я - будинок, що зроблений з витесаних сокирою дерев'яних колод. Дорогою на озеро бачили багато розорених бурундучих гнізд. Очевидно, що ведмідь буває тут і дуже часто. Поблизу зимів'я перекусили і пішли далі. Йшли вздовж другого озера і вийшли до струмка. Пішли далі стежкою, що йшла вправо від річки. Стали спускатися. Крутий спуск по коліна в моховій підстилці привів нас до Кара-Бурені. Мокрі, але веселі розбили табір. Дощило. Було біля 18:00. Вирішили за катамаранами йти на наступний день. Повечеряли й лягли спати.
17.08.10 Волок. Вранці Прокинулись. Першу частину ночі йшов дощ. Похмуро. Поснідали, половина команди вийшла за катами. Ми залишилися в таборі для підгонки спорядження, виготовлення весел замість тих, що зламались під час попереднього переходу. Перша половина дня була похмурою, а потім розпогодилося і стало навіть іноді виходити сонце. Під вечір в 17:00 повернулись хлопці з катамаранами. Як виявилося, наше місце стоянки знаходилось на один км вище від звичайного місця стапеля інших груп. Трошки зайшли вище. Ввечері все вкрилося інеєм. Небо зоряне. В присмерку на небі були перисті хмари. Влаштували невелике свято з приводу початку спуску річкою Кара-Бурень.
18.08.10 Ніч була дуже холодна. Вранці все замерзло. Збираємось сплавлятись Кара-Буренню. Після початку сплаву на віддалі 1,5-2 км у одного з катамаранів зламалися поперечини. Нічого іншого не залишалося як розпочати ремонт. Після заміни поперечин вийшли на сплав в 16:23. В місці початку спуску річка зовсім невелика. Нам повезло, що в цьому році висока вода, тому катамарани йшли тут без необхідності нести їх. А взагалі за середньостатистичним меженним рівнем в цій ділянці для четвірки досить мілко. Місця підходять більше для проходження двійки. Під час руху весь час було необхідно оминати велику кількість каменів. Але нам повезло і ми ніде не сіли. Почекали другий катамаран і вийшли усі разом. Після впадіння притоку в річці помітно додалося води і сплавлятися стало легше. Дійшли до першого великого завалу, вирішили зупинитись на ночівлю о 18:30. Річку в цьому місці перегородив великий кедр, що впав і на нього нанесло багато колод різної величини. Ми намагалися пропалити завал. Нічого не вийшло, колоди промокли настільки, що навіть вогонь найсильнішого багаття висотою в зріст людини не зміг їх пропалити, відразу за вигоранням сухої частини колод багаття затухало. Але погрілися на славу. Всього пройшли за цей день 11,4 км з середньою швидкістю 6 км/год. Максимальна швидкість 13 км/год. Того вечора було прийняте рішення зробити вареники з ревенем та чорною смородиною. І вийшло! Вареники навіть дуже варенисті і солодкі. Обносити завал вирішили вранці.
19.08.10. Яблуневий спас. Ніч була морозна, небо, як завжди зоряне. Є фотографії одягу, вкритого інеєм. О 9 ранку одягатися було навіть дуже прохолодно. Хоча досить швидко вийшло сонце, через дві години було зовсім як влітку. Зібрали речі, вийшли. Дорогою багато завалів, часто треба обносити катамарани. Половина завалів нові. Видно, що перед нами в цьому році сплавлялась група. За їх слідами обнесли катамарани. На одному з завалів, де ми протягували катамаран через затоплену колоду, пропороли зовнішню обшивку гондоли. Дрібниця, але неприємно. Тому відразу після цієї події знадобилося чалитися. За той день пройшли 19,6 км. День був сонячний, під вечір з'явилися хмари відчувалося, що погода буде змінюватися. Після вечері зашивали та клеїли обшивку катамарана. Перед нашою стоянкою бачили слід ведмедя. Андрій Єрмолов ходив у тайгу поряд з табором і бачив на схилі кабаргу.
20.08.10 Хмарно, навіть капав дощ. В небі є просвіти. Збираємось в дорогу. Вийшли. Спочатку дорогою були завали. Провели катамаран через три завали. Далі річка стала ширшою і повноводнішою. Пройшли шеверу Зміїна. Порогів навіть не помітили - висока вода. Єдиний поріг "Коварний" пройшли нормально, хоча потік води у ньому дуже потужний. Поріг знаходиться відразу за впадінням протоку. Перед порогом за 3-4 км стоїть жила мисливська хатинка. В ній коптильня. Є речі людей. Перед порогом впіймали декількох харіусів. А так риби мало. Також у заводі перед порогом бачили двох линків. Далі йдуть під різним кутом шевери, спуск. Русло повноводне, зрідка воно заходить в протоки, що іноді сполучаються в одне. Часто з води стирчать каміння. Треба бути уважними під час проходження. Зупинилися в 18:25 поблизу високої гори зі скелястими виходами. Всього пройшли 28,5 км. Максимальна швидкість 16,3 км/год. Зупинились о 18:30 в мисливській заїмці мисливця Віктора з селища Алігджер. Він тут відпочивав з онукою. Коли ми причалили на термометрі Віктора було + 22 С і він запропонував попаритися у нього в бані. Заїмку він також використовує як літнє пасовище для коней і мисливську базу, а також він тут рибачить. Затопили баню. Віктор запропонував свіжої ізюбрятини, у нього гостював син декілька днів тому і вбив оленя. Зварили шурпу. Їли, а потім до півночі парилися у бані. В заїмці є навіть супутникове телебачення, електрика від генератора. Віктор у той вечір дивився ленінградське телебачення. Простий, невибагливий побут. Ми дізналися наприклад, що засуха, яка панувала у європейській частині Росії та у сусідніх країнах закінчилася і вже встановилася більш прохолодна погода. Вночі було ясне небо, температура біля 0.
21.08.10 Вранці прохолодно, день обіцяє бути сонячним. Вирішили йти до Алігджеру. З самого ранку Андрій допоміг Віктору виплутати рибу з сітки. Віктор знову запропонував нам рибу і ми втретє не змогли відмовитися. Дуже хороша людина. Він наприклад розповів нам, що снігова людина тут називається "Шо", або "Катирга". Розказав нам, як краще дістатися до селища Алігджер. І ще від нього ми дізналися, що прокопчені решітки на зимівлях, що ми зустрічали в тайзі зовсім не пристосування для випалювання кедрових горіхів, а насправді служать для копчення м'яса. А ми навіть коментар для фільму записали, що вони служать для випалювання горіхів. За гостинність Віктора ми віддали йому копчену ковбасу і пригостили його дочку халвою.
Вийшли в напрямку селища Алігджер. Його назва на тофаларській мові означає "долина вітрів". Пройшли поріг, зовсім непомітний. Знову допомагає висока вода. Перед Алігджером у лісі з'явилися берези. Висота знизилась.
О 17:22 прийшли в Алігджер. Це досить велике село з поштою, трьома магазинами, литовищем. Є також лікарня, школа-інтернат, а також Тофаларський етнографічний культурний центр і бібліотека. Зразу зробили вилазку у магазин, купили печиво і молоко. Зайшли у Тофаларський етно-культурний центр. Там познайомились з чудовою жінкою Наталею Кирилівною Анциферовою, директором цього центру. Вона нам зразу запропонувала провести екскурсію. Ми з радістю його відвідали. Наталя Кирилівна познайомила нас з культурою і історією стародавніх народів, що жили в Саянах раніше. На навколишніх територіях жили тюркомовні народності, яких у відповідності до історичних джерел називали раніше карагасы или "Черные гуси" (http://www.etnografia.ru/aborigen/1_tofa/karagasy.htm). Зараз у відповідності з фонетикою їх мови, вони називаються тофалари, або тофи. Ці люди жили у високогірних ділянках Саянської тайги, їх житла мали вигляд північних чумів, що обтягувалися корою дерев. Чоловіки займалися полюванням і оленярством. Жінки вели господарство. Як правило один рід жив поблизу одного оленячого стада. Декілька таких чумів стояло у дворі алігджерського центру. Ці споруди і зараз використовуються у дні свят, коли представники тофаларів збираються на собугай (так називається рада старійшин). Як правило він проходить восени, коли укладаються нові контракти на поставки пушини та підводяться результати господарського року. Це для тофалар велике свято, що супроводжується різноманітними спортивними іграми, фестивалями і концертами. У музеї ми також бачили різноманітні побутові речі: декілька видів мургу - своєрідної дудки для приманювання оленів під час полювання у тайзі, а також предмети побуту і культури цього народу, фотографії його представників. Наталя Кирилівна подарувала нашій групі книжку про історію народу тофа і талісман ручної роботи, що нам допомагав у нашій подальшій подорожі. А ввечері вони з чоловіком запросили нас в гості. Її чоловік Юрій Іванович, відставник, зараз на пенсії. Сам справжній мисливець, регулярно ходить на полювання в тайгу. Нас дуже люб'язно прийняли, пригощали різноманітними лісовими стравами, копченою олениною, соленими груздями, маринованими опеньками, вареною картоплею, салатами. Вечеря була на славу. Ми були дуже вдячними за прийом. Юрій Іванович багато розповідав про місцеве життя, про Алігджер. Наталя Кирилівна дуже добре грає на баяні, і після самої вечері вони разом з чоловіком ще довго розважали нас різноманітними піснями. Ми також намагалися їм підспівувати. Заспівали ми також українських пісень, але як виявилося сибіряки знали їх набагато краще і виконали для нас близько десятка різноманітних українських пісень. От тобі і далека сибірська тайга. Ми були дуже приємно вражені такою ситуацію. Але нічого не поробиш, треба перед походом вчити більше українських пісень. Ми були дуже вдячні цим простим людям з сибірської глибинки, що так просто запропонували свою гостинність і надали прості радості цивілізації. На такий люб'язний прийом ми відверто не розраховували. Сиділи ще довго за столом і спілкувалися далеко за північ, поки з утоми не стали клювати по черзі носом. За день пройшли 38,8 км, середня швидкість руху 8,4 км/год, а максимальна - 20,8 км/год.
22.08.10 Спали у будинку Анциферових. Частина нашої групи ночувала в гостьовому будиночку, а частина на літній кухні. Коли прокинулись, то відчували бадьорість. Поснідали, вирішили сходити в каньйон річки Уда, що знаходиться в 10-12 км від Алігджера. Юрій Іванович розповів як туди дістатися. В районі Алігджера знаходяться декілька різних гір. Зокрема, безпосередньо перед самим селищем, стоїть гора Утюг, над нею піднімають під час свят прапор і стріляють салют, а також Комсомольська і ще декілька. На одній з гір є красива печера.
Ми вирішили всім колективом йти дивитися на каньйон Уди. Дійшли до нього. Так картина, що побачили наші очі зворушувала. Потужність стихії вражала. Сильна гірська річка, що протікає у розщелині шириною 20-40 метрів і висотою 200-400 стрімким потоком проривалася вниз до Алігжерської долини. Подекуди перепад води в порогах досягав 3 метрів. Навіть важко уявити як можливо ці пороги пройти на плав засобі. А ще важче уявити, що з рікою робиться навесні під час розливу, коли рівень води піднімається на 5-6 і більше метрів. Ми знаходили заглибини у камінні, виточені силою води і каміння більш міцних порід. Вони утворюються, коли у невеличку заглибину потрапляє камінець більш твердого складу і тоді вода коловоротом виточує у ньому таку природну чашу. За свідченням місцевих жителів, взимку в селищі такі вітри, що сніг на землі не затримується. Рівень снігу сягає всього 20-30 см. Але зими холодні, стоять міцні морози (до -50С). А влітку тепло. Ми були свідками справжньої літньої спеки до +30 С. А ночі, як і скрізь у Сибіру, холодні. Типовий континентальний клімат.
Ввечері, після повернення у селище, ми вирішили приготувати відповідний удар гостинності для наших благодійників. Ми приготували справжні українські вареники зі смородини і ревеню, а також два котли з борщем. Борщ готувався з наших продуктів, сушеного буряка, м'яса та овочів. З місцевих продуктів брали тільки картоплю і капусту. Господарям наші страви дуже сподобалися. Вони також ввечері натопили баню, де ми добре попарилися. Ввечері ми ще довго сиділи за столом ведучи розмови. Але треба було збиратися у дорогу та йти спати. Наші господарі наступного дня збиралися летіти у Нижньоудинськ готувати онуків до школи. Взяли їх адреси. Залишили невеликий благодійний внесок для потреб центру. Збираємося надіслати фотографії.
23.08.10 Встали рано. Дозбирали речі. Перенесли катамарани. Гостинність господарів не знала меж. Вони дали нам на дорогу пів мішка картоплі, сусіди принесли хліба, молока. Тому вийшли досить пізно, десь о 12:50. Довго не хотілось прощаватися з цими гостинними і хорошими людьми.
Під час сплаву ми дуже боялися порожистої частини річки Уда, що розташована за Алігджером. Коли йшли, бачили вертоліт, що вилетів з Алігджеру, де летіли наші друзі. Високою водою всі пороги, що вказані в описах виявилися дуже легко прохідними. І до вечора ми пройшли майже їх всі. В районі самого страшного порога, що називається Мільйонний, ми зустріли катамаран з трьома хлопцями з Нижнього Новгороду. Їх команда сплавлялася Удою. Вони дуже поспішали. Дорогою їх досить сильно потріпало. В порогах вище Алігджеру вони загубили весла і зламали рами катамарану. Серед них був журналіст з відеокамерою, якого звали Саша Кумов. Він зняв наше проходження порогу Мільйонний. Поріг дійсно великий, але перед його проходженням ми оглянули його і цілком нормально пройшли. Зразу за ним, вирішили шукати місце для стоянки. В той день ми пройшли до 64 км. Вздовж берегів багато брусниці.
24.08.10 День Незалежності України. Вийшли вранці. В тайзі з'явилися сосни. В районі селища Ходома, бачили пам'ятний знак, місце де загинув в 1964 році відомий водник Олександр Грушин. Він втопився, намагаючись спасти двох місцевих дітей, яких течією знесло у коловорот. Нам про цей випадок розповідав Юрій Іванович. На скелі, поблизу того місця стоїть пам'ятний знак і зламане весло. Поблизу меморіальної таблички є капсула з блокнотом для записів. Всі групи, що проходять маршрутом залишають свої записи в ньому. Перший запис датований 1967 роком. Ми і хлопці з Нижнього Новгороду також залишили свої автографи. В той день пройшли 51,6 км з середньою швидкістю 9,7 км/год. Максимальна швидкість була 18,4 км/год. Ввечері стали на місце поблизу дуже мальовничої стоянки. Відсвяткували день Незалежності України святковою вечерею.
25.08.10 Виходимо вранці. Погода погіршилася. Цілий день йде дощ і похмуро. Помітно похолоднішало. Вздовж берегів збільшується кількість зимівель і хат. Часто можна зустріти пасовиська з табунами коней. А поблизу деяких поселень зустрічаються машини. Очевидно, що десь тут є дорога з Нижньоудінська, або Порога. На одній з ділянок ми зустріли човен з водометним двигуном, що йшов наче на повітряній подушці. Аппарат, вірогідніше за все зроблений самотужки, вражав своєю конструкцією. Не дуже гучний двигун, а також невисока посадка. Чудовий засіб для переміщення місцевими річками. Пообідали в одному з зимівель. Бачили одного оленя, що спустився на водопій. Під вечір дощ влупив на повну силу. Після хати Оленева (що називається так на карті, але на справді це не одна хатина, а цілий хутірець) і виступів з берегової скелі пластів чорного вугілля стали шукати зимівля, щоб переночувати. Довго йшли берегом і знайшли цілу базу відпочинку з декількох будинків. Вона називається Карабчатуй. Там живе жінка Ольга, що люб'язно дозволила нам переночувати в одному з будиночків. Очевидно база служить для відпочинку якихось місцевих бізнесменів. На базі є електричний струм від генератора. Двигун не працював і вранці ми ремонтували його для господарки. Всього пройшли за день 57,2 км, середня швидкість - 9,7 км/год, максимальна - 18,3 км/год.
Адреса лоції річки Уда (лежить тільки дві вкладки ділянки від селища Порог і трошки вище: http://sybirtravel.narod.ru/uda_2001/image/List11.jpg http://sybirtravel.narod.ru/uda_2001/image/List12.jpg
26.08.10 Цілий день ми йшли вздовж гірських кряжів, вивітрені гори незвичайної краси, іноді вони мають вигляд стовпів, що поросли лісом, іноді вигляд фортець, стіни яких стрімко обриваються прямо у воду. Колір цих порід червоно-коричневий. Подекуди до води спускається дрібна галька, або курумник, як це називається. Скелі ми назвали "Природний архітектурний заповідник". Довго шукали стоянку. Річка місцями нагадувала Десну. Деякі береги були точно такими як у звичайної рівнинної річки. Стоянку знайшли на луці в місці впадіння протоку поблизу хутора Кагот. Сходили в селище с надією купити молока і хліба. Але безрезультатно, на фермі жили всього два чоловіки, які зустріли нас мало адекватним бажанням вести з нами будь-які господарські справи. Вони просто запропонували попити чаю, але ми відмовилися від пропозиції. Вночі йшов дощ. Було чутно, що вночі річкою йшов моторний човен, що їхав на величезній швидкості без вогнів.
Фраза дня. "Якщо не ділити їжу, то після того як один скуштує, іншому може не дістатися!"
27.08.10 Волого. До ранку йшов дощ. А з самого ранку на нас напали бики з місцевого стада. Очевидно, ми встановили намети на місці їх стежки, якою вони ходять на водопій. А вони істоти прямолінійні. Йде собі на табір стадо з півдесятка биків, один з яких постійно реве. Трошки понервували, але Олексій Карлюченко взяв ломаку і кинувся на стадо з криками. Його вигляд був настільки войовничим, що бички злякались і повернули від табору подалі. Вийшли о 11:20. Річка стала зовсім рівнинною. Прийшли в селище Поріг біля 15:00. Сушили речі, а потім пішов дощ. Намагались знайти постій з банею, але без результату. Бані в оренду не здаються місцевими жителями, прийшов час звикати до цивілізації. Дикі місця закінчилися. В магазині придбали печиво і інші продукти. Бачили магазин з дуже кумедною назвою "Йошкін кіт". О 18:00 сіли на автобус і виїхали до Нижньоудинську. Білет коштував 90 рублів + 30 рублів за багаж. Водій хотів зідрати за багаж більше грошей, але не вийшло. Зупинились на вищевказаній сумі. В Нижньоудинську намагалися дістатися до Іркутська на машині, але без результату. Плацкартних квитків не було, довелося купувати купейні вартістю 1800 руб. Не дуже хотілось викидати такі гроші, але довелося. Потяг відправився о 22:00 годині. Прибуття в Іркутськ о 6:00 годині ранку. За день пройшли водним шляхом 26 км.
28.08.10 Прибули до Іркутська. На вокзалі здали в багаж частину речей. Вирішили поїхати на Байкал в Листвянку. На вокзалі є Інтернет, працює з 8 ранку 50 рублів півгодини. Зв'язалися з домашніми. Мобільний зв'язок вже діяв у Нижньоудинську. Добре спілкуватися за допомогою СМСок.
Проїхали до Центрального ринку, поблизу нього ходять автобуси до Листвянки. До ринку їхали трамваєм. Ціни на ньому майже київські: картопля коштує 20-25 рублів за кілограм, творог 100 рублів за кілограм, омуль 300 рублів за кілограм. Сіли на маршрутку і доїхали до Листвянки. Вартість проїзду 200 рублів за особу. Поміняли долари. В Іркутську мало пунктів обміну. В обмінниках на ринку великі черги. Тут же пропонують обміняти долари без черги, але все-таки краще дочекатися і поміняти гроші в державному пункті обміну. Курс - 30 рублів за долар. В Листвянку їхати 1,5 години.
Місця для наметів на березі немає. Всюди навколо бізнес, кафе, кемпінги, ресторації. Вартість місця в кемпінгу 500 рублів за місце на добу. Приблизно таку саму ціну запросять місцеві господарі за встановлення намету у них в дворі. А може й дорожче. Нам пропонувала одна бабуся зупинитися у неї, але нам не сподобався її двір. А взагалі набережна Листвянки мені чимось нагадала набережну у кримському курортному містечку. Точно як у Ялті.
Ми розбили табір, пройшовши 2-2,5 км в глибину селища і стали поблизу собачої ферми, володарі якої пропонують катання на собачих упряжках. В Листвяні є музей акваріум Байкалу. Працює з 9:00 до 19:00. Вартість квитка 220 рублів. Під час екскурсії показують імітацію занурення у байкальські глибини. Також можливо побачити вживу всіх представників байкальської фауни. Бачили практично всіх риб Байкалу. Серед них байкальський сиг, омуль, чорний і білий байкальський харіус, а також щука, окунь, лящ, плітка. Вся водна фауна дуже добре представлена в альбомі з картою Байкалу. Альбом краще купувати в музеї. Він коштує там 95 рублів, а в інших місцях 150 рублів. Над музеєм розташована канатна дорога. Там гірськолижний курорт. А влітку вона функціонує для оглядових перевезень. Ми піднялися на ній вгору. Чудовий вид на місце витоку Ангари.
29.08.10 Зранку частина групи поїхала на екскурсію на Круглобайкальську залізницю (http://krugobaikalka.ru/today.php), а частина залишилася в таборі для пакування речей, купання, придбання риби та відпочинку. День пройшов у парково-господарській діяльності, а також у огляді місцевих атракцій, а також купівлі сувенірів. До відома тих, хто планує просто приїхати в порт Байкал і проїхатися на Круглобайкальському експресі - варто залишити цю ідею. Білети розкуплені на декілька тижнів наперед туристичними фірмами. Необхідно, або безпосередньо звертатися до туристичних фірм заздалегідь, або купувати тур у вигляді морської прогулянки з відвіданням залізниці. В центрі Листвянки є туристичне бюро, де продають такі тури за 1500 рублів. Вас саджають на прогулянковий катер і везуть Байкалом, показують декілька тунелів тої самої дороги, а потім надають вільний час для купання і фотографування. Тривалість пів дня. Частина нашої компанії брали такий тур, їм дуже сподобалося.
30.08.10 Вранці спакували речі і вирушили першим автобусом, що відходить о 7:00 до Іркутська, забрали частину багажу з камери схову і знову в аеропорт. Літак прилетів в Москву з запізненням, тому наш рейс до Києва було відкладено на 21:30. За рахунок Аерофлоту нас нагодували обідом. Прилетіли в Бориспіль в 23:00. Стомлені, але з зарядом здоров'я, нових свіжих вражень і бажанням подорожувати ще роз'їхалися по домівках.
4. Харчі та раціон харчування
У цій подорожі завгоспом у нас був командир походу. Всю провізію, за виключенням висушених овочів і м'яса, було вирішено купувати в Іркутську. Завгосп закупив продукти для субліматів і приготував їх. До кінця маршруту завгосп залишився живий. Слава харіусу!
5. Бюджет походу - біля 8000 грн/людину. Курс - 7.8 грн/дол.
6. Корисні поради
З собою везли тільки гондоли, все інше будували з місцевих матеріалів. Частину весел везли з собою, а частину робили також на місці, з собою везли тільки алюмінієві лопатки. Обов'язковим є наявність каски і рятівного жилету. Купували також російський Страховий поліс, але важко уявити де шукати допомогу і куди телефонувати в разі настання страхового випадку, якщо за всі дні походу ми були в зоні дії засобів зв'язку всього 4-5 днів - в Алігджері (рація), в Порозі, Нижньоудинську та безпосередньо в Іркутську.
Добре себе зарекомендували пластикові калоші з гідрошкарпетками, але важливо, щоб вони добре і щільно сиділи на нозі, оскільки в разі невідповідності розміру вони легко будуть губитися у воді.
Частина команди брали сухі костюми і були ними дуже задоволені.
Спальник, має бути теплим і розрахованим на температуру до - 5С
Добре себе зарекомендували надувні каремати
Особливо хочеться відмітити корсет протирадикулітний виробництва фірми «Реабілитімед», що допоміг мені чудово провести цю подорож. За пару днів до походу старий знайомий радикуліт, не забарився і прийшов у гості - спина розболілася так, що я був на грані здавати білети і відмовлятися від поїздки. Кому хочеться подорожувати з таким «щастям». Побіг у лікарню, де зробили блокаду. Лікарі радили вилежатися з тиждень, натираючи спину різними протирадикулітними мазями. Після блокади стало легше, але не зовсім. Придбав за порадою знайомого цей пояс і за його допомогою ще прикладав до місця болю апплікатор Ляпко. До вечора переміщався без болі. Складав речі з досить сумним настроєм. Але хлопці вмовили настроїтись на краще. Так і зробив. Як було цілий рік готуватися до поїздки і тепер ось так взяти і не поїхати. А там Сибір, гірські річки, Байкал, харіус, гриби і тайга. Переїзд дався легко, допомогло також і те, що декілька перших днів ми пересувалися на машинах та з провідниками і мені не доводилося нести важкий рюкзак. Далі, коли вже вийшли на маршрут, я став поступово збільшувати навантаження і спина наче включилася в роботу і більше не хвилювала. Через три-чотири дні я повністю зняв корсет і аплікатор. Єдине, що намагався робити, то це тримати спину у теплі і періодично робив спеціальні вправи.
Автор - Олександр Савицький (Київ)
Викладено на www.poezdnik.kiev.ua - «Водний туризм України» 30.09.2010.
|