Новини  Форум  Річки  Озера  Моря  Пам'ятка  Словничок  Радіація  Посилання  Для листів
 

Академічне веслування - перегони на човнах, в яких спортсмени сидять спиною вперед, гребки веслами здійснюються за допомогою ніг, спини і рук. Перегони проводяться на морі, ріках, озерах, природних чи штучних каналах.
Один з найстаріших олімпійських видів спорту: академічне веслування включене в програму Олімпійських ігр з 1900 року (у жінок з 1976 року). Крім Олімпійських ігр щороку проводяться Чемпіонат світу, Кубок світу, Кубок Націй, Чемпіонат світу серед студентів, Чемпіонат світу серед юнаків.
Найбільш поширене і популярне в країнах Західної Європи, Росії, США, Австралії, Нової Зеландії і Румунії

Активний відпочинок - (англ. Active leisure) — спосіб проведення вільного часу, різновид хобі, в процесі якого відпочивальник займається активними видами діяльності, що потребують активної фізичної роботи організму, роботи м'язів, всього тіла.
Активний відпочинок найчастіше передбачає непрофесійне заняття якими-небудь видами спорту.

Активний туризм - піші, гірські, вело, водні (на весельних суднах) та інші подорожі, у яких для подолання основного маршруту використовується суто фізична сила мандрівника.

Байдак- річкове плоскодонне однощоглове дерев'яне судно довжиною 15—20 м, шириною 3—4 м, висотою бл. 5 м, осадкою 1—1,5 м, вантажопідйомністю до 200 т, зі звуженими кінцями і стерном. У 17—19 століттях байдак користувались для перевезення вантажів по Дніпру, Дону, Сіверському Дінцю. Байдак ходили на веслах, кодолі або під вітрилом. В 16—18 століттях запорозькі козаки використовували байдаки також як легкі військові судна для виходу в море.

Українська радянська енциклопедія.1974-1985.

Байдарка- Вузький легкий човен із дволопатевими веслами, закритий зверху декою (палубою), у якій є отвори для веслувальників. Розрізняють спортивні та туристські (розбірні) байдарки. У туристських байдарок деки може не бути. Байдарка також є синонімом слова каяк. Традиційно термін «байдарка» використовують на території країн СНД, в той час як в інших країнах світу використовують термін «каяк».

Бечівник-
1.Смуга суші вздовж берегів водних об'єктів загального користування.
2.Ділянка шляху, для подолання якого екіпаж тягне судно на линві, як правило, по річці вгору, тобто проти течії (термін туристів-водників).

Бора - (італ. bora, від грец. бореас — північний вітер) — місцевий сильний та поривчастий вітер, що дме з вершин невисокого хребта, розташованого на узбережжі водного басейну (море, озеро). Бора виникає переважно взимку внаслідок великої різниці між барометричним тиском на суші (високий) і морі (низький). Бора викликає різке похолодання; швидкість досягає 40 м/сек; спостерігається в районі Новоросійська, на берегах Байкалу («сарма»), в Далмації, в Провансі («містраль»).

Українська радянська енциклопедія./ За ред. М. Бажана.1974-1985.

Бриз - вітри невеликої сили на берегах морів, великих озер і річок. Бризи мають добову періодичність: вдень вони дмуть з водної поверхні на суходіл, вночі — навпаки. Це пояснюється тим, що вдень суша нагрівається швидше, ніж поверхня води, і тепле, легше повітря підіймається вгору, а на його місце надходить холодніше повітря з-понад води; вночі, навпаки, вода довше зберігає тепло, і тепле повітря над водою підіймається вгору, а на його місце надходить холодніше повітря з суші. Вони охоплюють шар повітря в сотні метрів і проникають углиб суходолу (моря) на кілька чи десятки кілометрів. Бризи краще виражені у безхмарну антициклонічну погоду.
Бризи є характерними для західних узбереж у тропічних широтах, де нагріті материки омиваються водами холодних течій. Сила вітру при бризі не перевищує 3-4 бали

(Українська радянська енциклопедія. / За ред. М. Бажана.1974-1985).

Буревій - загальна назва для потужних атмосферних явищ, дуже сильний вітер, ураган, буря, вітролом, бурелом, буревій, ураган. Буревій - вітер руйнівної сили і тривалий в часі, швидкість якого понад 30 м/сек (по шкалі Бофорта - 12 балів).

Українська радянська енциклопедія.1974-1985.

Веслування - перегони на човнах, які проводяться на морі, ріках, озерах, природних чи штучних каналах.

Витік річки - місце початку річки, де вона утворюється шляхом виходу дощових вод на поверхню, живленням з болота чи озера, злиттям інших річок і т.ін.

Вододіл - лінія, що розділяє басейни суміжних водойм (річок, озер та інше) або скупчень підземних вод. Зазвичай вододіли проходять по гірських хребтах або через найвищі точки певної місцевості.
Розрізняють: головний вододіл — між сусідніми річковими системами; боковий вододіл — між притоками однієї річки (або іншої водойми).
За типами збираних вод розрізняють поверхневий та підземний вододіли.

Вiкiнг - пiрат i воїн, шукач здобичi й слави, якi могли йому дати бойовi подвиги. В Європi їх називали «пiвнiчними людьми», «норманами» у Франції, «аскеманами» в Нiмеччинi, «варангами» у Візантії, «варягами» в Русi. Одяг i озброєння варягiв складалось iз легких обладункiв, шолома часто рогатого, щоб ворогу важче було завдавати ударiв, iнодi списа, кинджала i завжди - меча. Серед них були особливi воїни, яких називали берсерками (чи берсеркiєрами). Це були люди, одержимi боєм. Вони не носили обладункiв, сп'янiлi боєм, зривали iз себе одяг i бились, не помiчаючи ран, не вiдчуваючи болю. Рубались одразу двома мечами - з правої i лiвої руки. Один такий воїн був вартий двадцяти звичайних i високо цiнувався вождями варягiв.

(Роман Лях, Надія Темірова ІСТОРІЯ УКРАЇНИ с найдавніших часів до ХV століття. Підручник для 7 класу, стор. 111; Київ, «Генеза», 2000р).

Водний туризм - різновид активного туризму, масові довготривалі самодіяльні (некомерційні) водні подорожі на туристських суднах (як правило, весельних розбірних байдарках, катамаранах, плотах тощо.) з метою відпочинку, спілкування з природою та подолання певного маршруту на привабливих природних теренах. Поряд із мандрами водою як такими, включає в себе волоки, проводку, переноси, закидання (заходи із доставки групи та спорядження до місця старту чи/та стапеля (складання суден) та викидку (від місця фінішу до місця проживання). Згідно Нормативам, усі водні маршрути на весельних суднах та плотах класифікуються категоріями складності від 1 (найлегшої) до 6.
______Коли цілі міняються місцями та головною (але не єдиною) метою стає саме подолання водного маршруту як такого, подорож перетворюється в різновид водного туризму - Спортивний сплав (на ріках) (визначення див. нижче) або спортивне водне подолання (на озерах і морях).
______Коли ж «подолання» стає єдиною метою, то захід перестає бути туризмом і стає весельним спортом (див. нижче). В такому разі туристські судна, як правило, поступаються місцем спортивним, а протяжність «маршруту» може скоротитися до однієї перешкоди (поріг, каскад порогів, водоспад), яка долається безліч разів спортсменами-суперниками або одним і тим же судном (родео на воді, каякинг).
______Водний туризм може бути як незалежним так і спортивним (див. нижче). Спортивний туризм (водний, гірський, піший тощо) передбачає обов'язкову реєстрацію та класифікацію маршруту, оформлення дозвільних та звітних документів у маршрутно-кваліфікаційних комісіях (МКК) і в контрольно-рятувальних службах (КРС), участь у змаганнях на кращий маршрут, присудження розрядів, звань тощо.

Волок - Тут одне із значень слова. У давнину – назва місця найбільшого зближення двох судноплавних річок, де суходолом перетягали від однієї до іншої човни та вантажі.

Дельта річкова - (гирло) — район впадіння ріки в море, озеро, океан або іншу ріку (У випадку, коли впадаюча ріка при цьому розгалужується). Як правило, форма гирла ріки має вигляд окремих проток, рукавів, що виникають внаслідок осідання великої кількості наносів, які переносить річка. Особливо це помітно на річках південного заходу України (Дністер, Дунай та ін.). Зазвичай, дельта ріки є заболоченою.
Основну роль у формуванні дельти ріки відіграють осадові маси, що переносяться водами ріки з її верхів'я. На шляху до гирла потік води у ріці зустрічає стоячу водяну масу, або припливні хвилі. При цьому швидкість потоку знижується, і частинки піску, глини, намулу починають осідати на дно у вигляді осаду.

Заплава - (рос. пойма) частина річкової долини, що лежить вище меженевого рівня води в річці і періодично затоплюється під час повені.
Утворюється майже на всіх рівнинних річках та гірських річках, за винятком ділянок з порогами і водоспадами та вузьких ущелин. Формування заплави — це етап розвитку річкової долини: завершено вироблення поздовжнього профілю рівноваги, глибинна ерозія змінилась боковою і, внаслідок останньої, розширилась річкова долина. Заплава утворюється внаслідок зміщення меандр униз за течією, а початком її формування є прируслова обмілина при опуклій частині руслової звивини.

(Гірничий енциклопедичний словник: в 3 т. / 2001—2004.).

Літораль (лат. «litoralis» — береговий, прибережний) (рос. литораль; англ. littoral; нім. Litoral ) зона узбережжя морського дна, що осушується під час відпливу. Розташована між рівнем найвищого припливу і найнижчого відпливу. Ширина її звичайно 10—15 м, хоча в окремих випадках може досягати і декількох кілометрів. Іноді літораль розглядають ширше, включаючи в неї супралітораль і сублітораль. У озерах — зона з донною рослинністю.

(Географічна енциклопедія України: в 3-х томах. 1989.).

Кар - (нім. Kar) (цирк), Чашоподібне заглиблення у привершинній частині гір, яке утворюється під впливом льодовиків та сніжників.

(http://slovoua.com/articles/99656).

Каяк — вузький і довгий мисливський човен у народів півночі (ескімоси, алеути, чукчі, інуїти та ін.), довжиною до шести метрів, використовувався для переслідування морського звіра.
Каркас каяка виготовлявся з тонких дерев'яних або кістяних планок та обтягувався шкурою моржів, тюленей або нерп; зверху — люк для мисливця.
На території країн СНД каяки традиційно називають «байдарками».
Для приведення каяка в рух використовують весло з двома лопатями на кожному кінці. Використання такого весла є характерною відмінною ознакою каяків у слаломному каякінгу.

Книця - (з англ. knee «коліно») дерев'яний або металевий трикутник, що скріплює профільні деталі суднового набору, (деталь шпангоута для з'єднання шпангоута і стрінгера. В паспорті байдарки "Таймень" ця деталь зветься «скоба шпангоута». Прим. ред)

Меандри - (від грец. Меандр - давня назва сильно звивистої річки Великий Мендерес у Малій Азії) - коліноподібні вигини річища рівнинної річки, радіус кривизни яких визначається водністю та швидкістю течії водного потоку, Виникають внаслідок бокової ерозії. В утворенні М. беруть участь ті струмини циркуляційної течії, які не збігаються з напрямом осн. руслового потоку. Поверхневі струмини спрямовані до ввігнутого берега, поступово збільшуючи його розмив, а донні, насичені наносами - до випуклого, де внаслідок зменшення швидкості течії відбувається відкладання продуктів розмиву. Ввігнутий берег М, переважно крутий, а випуклий - пологий. Поступово М. перетворюється на петлеподібну звивину, яку річка може прорвати в найзвуженішій частині (шийці), прокладаючи новий, коротший шлях. У залишеному потоком річищі утворюється стариця. Розрізняють М. врізані (вимушені) i вільні, Врізані М. заглиблені у первинну поверхню i обмежені вигинами корінних берегів долини. Вільні М. слабо заглиблені в поверхню заплави, оточені невисокими берегами і можуть легко зміщуватися в межах днища долини. За формою М. поділяють на сегментнi, синусоїдальні, сундучні, омеговиднї, завалені та складні. На тер. України М. спостерігаються на багатьох річках piвнинної частини, зокрема в заплавах Дніпра і його приток, Десни, Дністра, Сіверського Дінця, Кальміусу.
І. П. Ковальчук.

(Географічна енциклопедія України. 1993р).

Межень -період (не менше 10 днів) внутрішньорічного циклу, протягом якого в річці спостерігаються найменші рівні й витрати води. Річки живляться в цей час переважно ґрунтовими водами.
В помірних та високих широтах для річок найхарактерніші літньо-осіння та зимова межені. Перша відбувається від закінчення весняного водопілля, спричиненого переважно таненням снігу, або закінчення літніх дощових паводків, до осінніх паводків, а при їх відсутності до зимового льодоставу. Зимова межень починається від початку льодоставу до весняного весняного водопілля. В залежності від конкретних погодно-кліматичних умов, найнижчі рівні води можуть також спостерігатись восени та весною. Для більшості річок України характерна одна осінньо-зимова межень (з найнижчими рівнями в середині зими), що час від часу переривається паводками.

(Географічна енциклопедія України. 1993р).

Мокреці -(Ceratopogonidae, або Heleidae), сімейство комах загону двокрилих. Довжина тіла 1—2,5 мм. Поширені повсюдно, найбільш багаточисельні в лісах. На вигляд вони дуже подібні на комарів. Вони широко поширені в тайговій зоні Сибіру і Далекого Сходу, на узбережжі та островах Карибського моря.
Мокреці можуть атакувати людей тільки поза приміщеннями, звичайно в такий час доби: вечір або ранок, але деякі види нападають і в день. Найбільше страждають від укусів шия та обличчя людини. Реакція шкіри дуже схожа на укус комара, тому і заходи захисту від цих шкідливих комах такі ж, як і від комарів.

(Гуцевіч А. Ст, Кровососучі мокреці (Ceratopogonidae), Л., 1973).

Морена -(рос. морена, англ. moraine, till, glacial drift; нім. Моrane f) — скупчення несортованого уламкового матеріалу, який переноситься і відкладається льодовиками.
За складом М. дуже різноманітні (від суглинків до валунників), невідсортовані, містять гальку й валуни з льодовиковими шрамами та поліровкою.
Морени є основою різних поверхневих утворень і структур: моренних гряд, терас, озер, амфітеатрів тощо.
На території України суцільні площі монолітних морен зосереджені на лівобережжі Середнього Придніпров'я, на правобережжі Дніпра від Ірпеня до Росі та в межиріччі Уж — Ірша.

(Мала гірнича енциклопедія. 2004).

Паводок - значне підвищення водності річки в межах річного циклу, що виникає нерегулярно; утворюється під час сильних дощів чи під час відлиги. На відміну від повені паводки виникають нерегулярно. Значний паводок може викликати повінь.

(Географічна енциклопедія України 1993.).

Пасат -вітер, що дме між тропіками цілий рік, в північній півкулі з північно-східного, в південній — з південно-східного напряму, відділяючись один від одного безвітряною смугою. На океанах пасати дмуть з найбільшою правильністю; на материках і на прилеглих до останніх морях напрям їх частково видозмінюється під впливом місцевих умов.

Перекат - мілководна ділянка річища, яка має вигляд валу, що перетинає річище під кутом 20-30 градусів, з пологим схилом, оберненим проти течії, та крутим -- за течією. Утворюються у результаті нерівномірного розмивання річища водним потоком i акумуляції наносів. Підвищенi ділянки перекату, які прилягають до берегів, наз. побочнями (верхнім та нижнім), глибокі частини річища біля протилежних побочням берегів - плесовими лощинами (верхньою і нижньою). Найглибша частина сідловини між побочнями, в якій концентрується стік води у межень, наз. коритом П. Воно оріентоване переважно під кутом 20 - 50' до oci річища. Потік води в межень переміщується від одного берега до другого, огинаючи нижній побочень і підмиваючи протилежний крутий берег. Висота гребеня П. у повінь (по русски - "половодье") зростає, в межень зменшується. Більшість П. переміщується вниз за течіею, переважно під час повеней i паводків. Швидкість переміщення змінюється від десятків сантиметрів до кількох сотень метрів за рік. П. характерні для меандруючих річок, часто трапляються у місцях розширення заплави (по русски - "поймы"), поблизу гирл приток. Утруднюють судноплавство. В Україні П. спостерігаються на багатьох передгірних та pівнинних річках.

I. П. Ковальчук
(Географічна енциклопедія України-1993р.). Див.мал.

План-схема переката

Профиль переката по линии стрижня


Плесо - глибока ділянка русла рівнинної річки, що утворюється на звуженних або вигнутих ділянках унаслідок збільшення швидкості течії під час повені. Розташовується між перекатами.

(УРЕС 2-е видання).

Повідь - природне лихо, що виникає, коли вода виходить за межі звичайних для неї берегів і затоплює значні ділянки суходолу. Терміни «повінь» та «повідь» у повсякденній мові вживають як синоніми. У гідрології повенями називають регулярні розливи водойм, які повторюються зазвичай щороку, і часто не спричиняють стихійного лиха. Нерегулярні розливи називаються паводками.
Зазвичай причиною повені є значне підвищення рівня води. На річках це трапляється внаслідок збільшення притоку води, внаслідок танення снігів, дощів тощо. На озерах чи водосховищах — внаслідок перевищення притоку води над витоком. Часом причиною повені може стати вітер, який «наганяє» воду. Ще однією причиною підйому води може стати утруднення витоку внаслідок технічних несправностей на штучних водоймах чи природних гребель, що часом утворюються на гірських річках внаслідок зсувів (зазвичай після землетрусів). Ще однією причиною повені може стати прорив води на рівнину, рівень якої розташований нижче рівня води. Подібні повені зазвичай трапляються внаслідок прориву дамб, або ж зміни річкового русла.

(Географічна енциклопедія України 1993.).

Повінь -це фаза водного режиму річки, яка щороку повторюється в даних кліматичних умовах в один і той самий сезон року, характеризується найбільшою водністю, високим і тривалим підйомом та спадом рівнів води. Термін настання повені залежить від типу живлення річки і кліматичних умов. На річках із переважанням дощового живлення, як правило, збігається з періодом випадання найбільшої кількості опадів (наприклад, літо для районів мусонного клімату, зима для районів середземноморського клімату). Для річок із сніговим типом живлення повінь формується переважно талими сніговими водами, а для річок з льдовиковим типом живлення — талими водами гірських льодовиків.
Для більшості річок України повінь триває від березня до червня і зумовлюється таненням снігу та тривалими інтенсивними дощами навесні та на початку літа. Інтенсивність повені сильно коливається з року в рік, також в роки з аномальним погодним режимом вона може зміщуватись на інші сезони (зима, кінець літа, осінь).

(Географічна енциклопедія України 1993.).

Погост - гостинний двір, пізніше — сільська громада і адміністративна одиниця у Київській Русі. Етимологічно, в первісному значенні, погост — це гостинний двір, на якому у часи Київської Русі тимчасово зупинявся князь, духовні особи, а також купці (власне гості).
Пізніше назва «погост» закріплюється за назвою сільської громади та її осередком (церква). А від середини Х століття погости стають адміністративно-територіальними одиницями Русі.
На чолі погостів стояла посадова особа, що відповідала за регулярну сплату населенням данини. У ХІ-XIV століттях погости складали кілька десятків або сотень сіл. У них, очевидно, зупинявся князь зі своєю дружиною під час полюддя, а також в ході розгляду судових справ.

(Довідник з історії України.За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993)

Пороги - мілководні кам'янисті ділянки річища, що характеризуються перепадом висот і значною швидкістю течії.
Утворюються в місцях перетину річкою тривких до розмиву порід, нагромадження валунів, продуктів гірських обвалів тощо. Іноді пороги є залишками водоспадів. Найчастіше трапляються на гірських річках. В Україні пороги є на річках Карпат та Криму, а також на рівнинних річках у місцях перетину ними Українського щита — на Південному Бузі, Случі, Тетереві, Росі, Інгульці та інших. Пороги утруднюють судноплавство, в обхід їх прокладають обвідні канали або споруджують греблі, які створюють підпір води і затоплюють пороги, як наприклад це сталося з Дніпровими порогами.
Якщо каміння й скелі перетинають частину течії, вони називаються заборами (в однині — забора), якщо всю річку — порогами.

(Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / 1974-1985.)

Ось як визначив пороги у 17 ст. Ґійом де Боплан в описі Дніпра.: "Аби точно визначити вам, що таке пороги, я скажу, що це руське* слово, яке означає скелю; ці пороги являють ніби ланцюг скель, простягнутий через річку; декотрі заховано під водою, інші видно на поверхні; декотрі сягають 8 чи 10 футів заввишки і завбільшки з будинок; до того ж вони розташовані так близько один до одного, що являють собою ніби греблю, яка затримує воду, котра, прориваючись, стрімко падає з висоти 5–6 футів у деяких місцях, в інших від 6 до 7, дивлячись по рівню води..."

Розкладка - трудомісткий, довготривалий та клопіткий комплекс рабіт (що, звичайно, виконується завгоспом і керівником походу), що містить у собі складання меню кажного дня походу (в тому числі переїздів), закупівлю продуктів, пакування їх у гермотару та разподіл упаковок за участниками походу. Ідеальною розкладкою є така, при якій у чергового на кожне приймання їжі є окрема упаковка з повним набором продуктів.
Недоліками розкладки є: - неоправдана відповідальність завгоспа, на посаду якого, як правило, ніхто не погоджується, складання меню однією людиною (з її дивними поняттями про їжу) для всієї групи та безглуздість витрати праці, часу та коштів при будь-якій зміні складу групи.
Усіх проблем, пов'язаних із розкладкою, можна запобігти, застосовуючи систему розкладки "Поїзд" (див. в "Пам'ятці").

Рафтинг - вид комерційного екстремального спорту, швидкісний спуск гірською річкою з порогами на надувному човні (рафті), плоту або на байдарці.

Роза вітрів - (англ. wind rose; нім. Windrose f) — діаграма, яка показує повторюваність вітрів різних напрямків в даній місцевості (за місяць, сезон чи рік).
Роза вітрів являє собою векторну діаграму, яка характеризує напрямки вітру в досліджуваному місці на основі багаторічних спостережень. Довжини променів, що розходяться від центру діаграми у різних напрямах, пропорційні повторюваності вітрів цих напрямів. Розу вітрів враховують при плануванні населених місць (доцільній орієнтації будівель).
За 8 (або 16) румбами відкладають у вибраному масштабі у вигляді векторів значення повторюваності напрямів (у % від загального числа спостережень) або значення середніх (максимальних) швидкостей вітру, які відповідають кожному румбу. Кінці векторів з’єднують ламаною лінією. Р.в. враховується при будівництві підприємств гірн. пром-сті, організації провітрювання кар’єрів та ін.

(Мала гірнича енциклопедія. 2004.).

Ропак - окрема крижина, що підноситься вертикально серед відносно рівної поверхні льодового покриву водойм. Найпоширеніші Р. у морях Пн. Льодовитого океану.

Русло - (річище) найбільш знижена частина річкової долини, якою відбувається стік води впродовж усього року.
Утворюється внаслідок розмиваючої дії текучої води на підстилаючі породи. На формування річищ впливають кліматичні умови, геологічна будова та рельєф поверхні. Розміри і форма річища змінюється по довжині річки залежно від її водності, будови річкової долини.
Русла великих річок мають ширину від кількох метрів до десятків кілометрів (наприклад, в низинах Дніпра, Амазонки), при цьому глибина русла росте повільніше від його ширини. Уздовж русла глибокі місця (плеса) чергуються з мілкими (перекатами). Русла рівнинних річок здебільшого звивисті, розділені на рукави. Відклади глинисті, піщані, гравелисті. Русла гірських річок часто прямі, повторюють форму ущелин, мають багато порогів, інколи — водоспадів.

(Географічна енциклопедія України. 1989.).

Слалом веслувальний - (норв. slalam) різновид спортивного веслування, що полягає в проходженні на швидкість дистанції, яка визначається порядком розташування воріт, які виставляються на річці з порогом або на спеціально облаштованому каналі. Швидкість потоку води має бути не менше 2 м/с. Змагання проводяться на дистанція довжиною 250-400м.
Ворота, що розташовуються на дистанції бувають "прямі" (фарбуються в зелено-білий колір),які долаються за течією та "зворотні" (фарбуються в червоно-білий колір) і долаються проти течії. Ворота на дистанції нумеруються(як приклад від 1 до 25), що визначає порядок проходження дистанції. Під час проходження дистанції можуть нараховуватися штрафні бали які в підсумку додаються до основного часу(часу проходження дистанції). Дистанція 400 м з кількістю воріт від 18-25, перепад рівня води між стартом та фінішем має бути від 3-6 м., швидкість течії від 2 м/с.

Смерч - атмосферне явище, що є стрімким воронкоподібним вихором заввишки до 1,5 км, який витягується від купчасто-дощової хмари до поверхні води або землі.
Виникнення смерчів пов'язане з локальною неоднорідністю атмосфери, зіткненні неоднорідних за вологістю та температурою повітряних мас, теплих (внизу) і холодних (угорі) шарів повітря та сильному боковому вітрі під час грозової погоди.
Знижений тиск усередині смерчів створює «ефект насоса», тобто всмоктування навколишнього повітря, води, пилу, предметів, людей і тварин усередину воронки. Цей же ефект призводить до зривання дахів і руйнування будинків, що потрапляють у середину смерчу. Смерчі часто наносять втрати інфраструктурі міських поселень (можуть переносити з місця на місце навіть великі предмети, автомобілі).
В Україні 26 травня 1948 року над селами Білогорівка та Берестове Донецької області промчав смерч, діаметр якого в основі становив близько 30 м. Смерч обрушився на пасажирський потяг та скинув 7 вагонів із полотна залізниці.

Спортивне водне подолання - те ж, що і спортивний сплав (див. нижче), стосовно до водних акваторій морів та озер.

Спортивний сплав - різновид річкового Водного туризму. Цілі спортивного сплаву такі ж, як і у Водному туризмі, але вони міняються місцями - на первше місце виходить подолання маршруту як такого, а другорядним є - відпочинок, спілкування із природою, риболовля, відвідання пам'яток тощо. Переорієнтація цілів може бути викликана, наприклад, браком часу для подолання маршруту (вводиться спортивно-швидкісний режим) або характером маршруту (екстремальне та першопроходження). Алу у всіх випадках зберігається поняття "туризм" (водна подорож).

Спортивний туризм - неолімпійський вид спорту з подолання певного відрізку земної поверхні, який називають маршрутом. При цьому під «земною поверхнею» мається на увазі не лише ґрунтова поверхня Землі, але також і кам'яна, і водна тощо. Під час проходження маршруту долаються різні специфічні природні перешкоди. Наприклад, гірські вершини і перевали (у гірському туризмі) або річкові пороги (у сплавах річками). Спортивний туризм має за мету спортивне удосконалення в подоланні природних перешкод. Це означає удосконалення всього комплексу знань, умінь і навичок, фізичної підготовленості, необхідних для безпечного пересування людини по місцевості. Для реалізації спортивної мети здійснюють подорожі, насичені природними перешкодами, що дає змогу класифікувати їх як спортивні походи. Спортивним туризмом в Україні займається Федерація Спортивного Туризму України. Люди які займаються спортивним туризмом є спортсменами. Основною ідеєю спортивного туризму є участь спортсменів в спортивних походах, змаганнях із спортивного туризму, експедиціях та екскурсіях.

(Федерація спортивного туризму України).

Стрижень - Найглибше місце річки, де дуже швидко тече вода; бистрина.

Суховій - сухі гарячі вітри, що супроводяться високою температурою (понад 25° Ц.) та значно зниженою відносною вологістю повітря (нижче за 30 %).
Суховії часті (від 15 до 24 днів на рік) на півд. та півд. сх. України і на Передкавказзі.
Вони викликають у рослин порушення водного режиму й обміну речовин, що призводить до зниження врожаю с.-г. культур. Відміною Суховіїв є пилові бурі (чорні бурі), які видувають на весні родючий ґрунт; сильні пилові бурі були в Україні у квітні 1928 й у березні-квітні 1960

Трог - (нім. Trog, букв.- корыто) річкова долина з коритоподібним поперечним профілем, внаслідок обробки гірсько-долинним льодовиком.

Тягун - маловивчене явище пов'язане із хвилями, сутність якого полягає в тому, що в багатьох портах Чорного моря (і в деяких інших портах світу) пришвартовані біля причалів судна, починають час від часу рухатися вздовж причалів під дією якоїсь сили. Іноді ці рухи настільки сильні, що навіть сталеві швартові кінці не витримують і лопаються, іноді судно змушене припиняти вантажні операції і відходити на рейд. Тягун може спостерігатися як під час сильного хвилювання, так і при повному штилі. Про походження тягуна є декілька гіпотез. Усі вони визначають тягун як наслідок підходу до воріт порту особливого роду морських хвиль, не видимих ??простим оком. Ці хвилі носять назву довго-періодних, так як вони мають період коливання набагато більший, ніж звичайні видимі.

(книга ЧЁРНОЕ МОРЕ, Г. Г. Кузьминская, Краснодарское книжное издательство, 1977, переклад - ред.).

Чайка - два значення:
1. Безпалубний плоскодонний човен запорізьких козаків XVI—XVII ст.
Човен у вигляді величезної видовбаної колоди (з верби або липи), по бортах обшитої дошками. Довжина — 15.5 — 21,5 м, ширина й висота бортів — до 4 м.
Чайки не мали ні кіля, ні палуби. Головною частиною чайки був кіль-човник довжиною близько 15 метрів, видовбаний з липової або вербової колоди, розширений догори. Від нього розбудовували корпус, прибиваючи дошки цвяхами, розширюючи і його зі збільшенням висоти. Міцно спаяні дошки обтягували липовою корою і обливали смолою. Потім ззовні по обох боках прив'язували снопи очерету, які не дозволяли човну затонути навіть тоді, коли він наповнювався водою. Вони також охороняли екіпаж від куль.
2. Чайка (Vanellus vanellus) — прибережний (коло озер, заплав, боліт) птах родини Сивкових (Charadriidae), ряду Сивкоподібних (Charadriiformes). Довжина тіла до 35 см, вага 180 — 225 г. Перелітний птах. В Україні трапляється скрізь, крім Карпат.
Не варто плутати з мартином — що російською називається «чайка».

(Енциклопедія українознавства. 1954—1989.).

«Чайник» - щаслива людина, яка ще не розтратила здатність до яскравого емоційного сприйняття подоланих перешкод, що викликає природну заздрість більш досвідчених товаришів

(автор вислову - «ws»; із форумів)

Чалка - місце розвантаження або кінцевої стоянки судна (на Дніпрі).

(Словник Б.Грінченка)

Фарватер - (нід. "vaarwater" — водні шляхи) —
1) штучний або природній прохід для суден серед навігаційних небезпек, огороджений знаками навігаційного обладнання морських шляхів: буями, віхами, створами тощо;
2) безперервна смуга води певної глибини, не менше наперед заданої величини, що сполучає які-небудь водні простори, або взагалі найбільш глибока смуга даного водного простору, все одно де — в річці, в затоці, протоці або на відкритому плесі. Очевидно, поняття про фарватер може відноситися тільки до прибережних вод, тобто до тих, де глибини можуть бути такі малі, що представляють небезпеку для мореплавання.
Фарватери завжди яким-небудь чином обставляються і позначаються знаками навігаційного обладнання морських шляхів: створами на березі, віхами і бакенами на воді. Глибина Фарватера на картах дається і на малу воду або там, де є приливи, з позначкою, на який рівень.

Шивера - кам'янистий перекат на річці, мілководна ділянка ріки (глибина до 1,5 - 2 м) з безладно розташованими в руслі підводними і виступаючим з води камінням і швидкою течією.
Протяжність шивер коливається від декількох десятків метрів до декількох кілометрів. Через високу швидкість течії в шиверах виникають косі і прямі стоячі хвилі, зворотні потоки, водяні ями (бочки) за каменями. На відміну від порогів шивери не мають потужних зливів. Зливи локальні, погано простежується їх послідовність, тому важко виділити лінію переважного стоку води (струмінь). Основна складність при проходженні шивери, як і будь-якої перешкоди на річці, - визначити лінію руху судна.

Шквал - різке посилення вітру протягом короткого проміжку часу. Швидкість вітру може перевищувати 30 м/с, тривалість - декілька хвилин.

Штиль - (від нім. Stille тиша) або безвітря — цим поняттям користуються у мореплавстві для позначення відсутності вітру. Відповідає швидкості вітру до 1,9 км/год, або 0 балів відповідно до Бофортової шкали швидкості вітру.
Безвітря завжди стає перепоною для плавання під вітрилом. Особливо у часи, коли іншої можливості для судноплавства не було, безвітря нерідко спричиняло до довгого дрейфу судна у відкритому морі. Що у свою чергу могло призвести до нестачі запасів харчів та головне прісної води і захворювання або загибелі частини чи навіть усієї залоги судна.
Щоб запобігти простою великих суден під час безвітря, починаючи від античних часів використовували веслярів.

Примітки:

* - руське слово - українське слово; тогочасною українською мовою. У ті часи Русь - це більша частина сучасної України, зокрема правобережжя Дніпра, сучасні Чернігівська, Полтавська області й прилеглі до них землі. Це було аксіомою для європейських народів, у тому числі французів та поляків, які чітко розрізняли русинів та московитів. (повернутися назад)

 

Створення сайту - RENAISSANCE.net.ua

Водний туризм України
2002