ё
 Новости  Общение  Реки  Озёра  Моря  Памятка  Словарик  Радиация  Ссылки  Для писем

Дунай 2016.06
від Ізмаїлу до Вилкового

Звіт
на www.poezdnik.kiev.ua.
про водний туристичний байдарочний похід.
Автор - Олександр Щонхор alexandr.schonhor@gmail.com
Фото
Відео

Ціль: пройти самою південно-західної українською часткою Дунаю.

Учасники (всі з Києва)

1. Довідка про подорож.

Район — Європа; південно-західна Україна; степ; Кілійський район Одеської обл.

Маршрут — Київ - м.Ізмаїл (авто) - Кілійське гирло - Кіслицьке гирло - Соломонів рукав - Анкудінове гирло - Білогородське гирло - м.Вилкове - м.Приморське (на байдарках) - Київ (авто).

Вид туризма — водний.

Засоби сплаву — байдарки (3 шт.), каяк надувний (1 шт)

Категорія складності — перша.

Час походу (на воді) - з 12.06 (ранок) по 18.06.2016 (вечір)

Тривалість походу (на воді) — 7 днів, у т. ч.:

- полуденки — 3 шт.

Протяжність маршруту — 105 км.

Рівень води в річках - високий.

Кількість учасників походу - 8 (у т. ч. жінок - 2, дітей - 4).

2. Дані про район подорожі - див. в звіті ДУНАЙСЬКІ ПЛАВНІ 2015.06-07 (Вилкове-Очаківське гирло-гирло Прорва-Чорне море-оз.Джантшейське–шлюз з оз.Сасик).

Туристична характеристика району. Туристичні можливості в дельті Дунаю обмежені с одного боку охоронним режимом ДБЗ, а с другого – кордоном з Румунією. Однак, поєднання в межах України відпочинку та риболовлі на Чорному морі, Дунаю та ліманах, робить такі водні подорожі неперевершеними. Закидатися до Ізмаїлу (від Одеси), Затоки та Белгорода-Дністровського швидко, зручно та дешево по залізниці (потяг + дизель), а далі - автотранспортом. Справжньою родзинкою для туристів при закиданні або викиданні може бути відвідування музею у Вилкове, фортеці у Белгороді-Дністровському та джазового фестивалю у Затоці (вересень).

3. Технічний опис маршруту

Закидання

10.06. З Києва до Ізмаїла виїхали: одна група на авто = 720 км, 11 годин; друга група на автобусі - 12 годин. Ночували в Ізмаїлі у міському парку біля монастирю. Воду брали біля церкви.

11.06. Зібрали байдарки на пляжі Ізмаїлу, день перечікували південний вітер, бо попереду плесо за портом протяжністю 8 км.

Дунай.

Відстань на р.Дунай від м.Рені до устя відраховується у зворотному напрямку, на морі є «0 км», всі кілометрові стовпи у порядку і на місціх. Ходовий день проходили у середньому темпі з невеличкими відпочинками на воді.

Перед нашим приїздом після паводків у Європі відбулося підняття рівня води в Дунаю на 30 см. На час старту вода спала на 10 см. Береги більшостю зарослі очеретом, стоянки є, але їх треба шукати. Дно глинисте, замулене, місцеві переказують трагічні випадки, коли неможливо самотужки вилізти з такої глиняної пастки. Стан води мутний, не за сезоном. У воді колоїдний розчин із глиною. За таким станом води, риба вся стоїть у морі. Місцеві говорять, що у цей час вода має бути більш прозорою. Питною водою планували запасатися у водогонах міст та селищ. Набрали першу партію в Ізмаїлі (32 л), а далі не мучили себе питанням і брали з Дунаю. Кип’ятили. Наприклад, буває великий розхід води, на одні стоянці переварили шовковиці більше 15 літрів. Тут треба розуміти ризик, бо Дунай це така собі все-Європейська каналізація, але у дельті рятує ситуацію сильна фільтрація руквами-очеретом. Падіння за географічними висотами, за маршрутом - майже 0. В дельті Дунаю течія скрізь середня - до 1 м/с (2-3 км/год).
Перешкоди на маршруті:
- (рукотворний) один понтонний міст на Кіслицькому гирлі. Проходиться по центру, є коридор для моторок;
- (за характером ріки) є перекати з сильними вирами (водоворотами). Більшість зустрічається у Ізмаїлі, вище порту і в порту; також у порту Кілії;
- (за погодою, розою вітрів) завдає труднощів південний сектор вітрів, який доволі частий («южак», а у Вилковому має назву «полудённий»). Перша критична ділянка - плесо нижче Ізмїльського порту, 90 – 82 км. Друга критична ділянка – Соломонів рукав, 5 – 0 км. Третя ділянка – виходи у море: у порту Усть-Дунайському та з Білогородського гирла. Технічно проходяться у малий вітер, тобто необхідно запас часу.

Риба присутня. У таку (мутну) воду ловиться на вудку та сітями. Оселедець йшов, але не сильно, на рівні Ізмаїлу не підіймався. Лящ, синець, плотвиця, пескарь, сом, язь, оселедець.

Водоплавних птахів багато. Більш всього і по всьому маршруту – мала біла чапля. Біла чапля, сіра чапля, баклан, лебідь, рожевий пелікан, сірий гусак (у одному місці), качка, чомга, крачки, мартини.

Скрізь у воді зустрічаються змії. Це звичайний вуж, водяний вуж (без жовтих крапок, у шаховому малюнку), можливо полоз. Всі вони плавають або уздовж берегів, або перетенають річку. При небезпеці – пірнають.

На маршруті місць, які потребують особливої уваги в орієнтуванні не було. Весь маршрут знаходиться у прикордонні зоні, яка вимагає дотримання режимних правил перебування. Перед походом вкрай необхідна реєстрація у Ізмаїльському прикордонному загоні (надсилаються паспортні дані та опис маршруту). Дунаєм проходить кордон з Румунією (ПБ).

Про назву річки Дунай - найбільш давнішнє згадування за греками – Істар. Але це назва тільки нижньої течії. За кельтами прийшла латинська назва, яку готи переказали слов’янам, а ті довге готське -о- замінили на -у-, та вийшло наше «Дунай». Це визначало просто «потік» або «велику річку».

Є припущення, що саме Дніпро спочатку називали «дунай», як потік. І коли слов’яни заселили Подунавьє, перенесли і назву.

Видатні міста. Через характер Дунаю, поселень уздовж берега небагато - пару сіл та три міста.

Ізмаїл. Письмові згадки: 4 ст. до н.е. - торгове поселення греків Антиофіла («не любимий», бо часто спустошивалось варварами); 4 ст. н.е. - римське укріплення Сморніс; 9 ст. н.е. (Київська Русь) - поселення Сміл; 13–14 ст. н.е. (золотоординці) - городище Сініл; 16 ст. н.е. (османи) - фортеця Ішмасль. Згодом, після розгрому її козаками-запорожцями, відновлена як Ізмаїл. Сучасне місто чистеньке, спокійне, багато квітів. Так щоб серйозно, то дивитися немає на що, фортеця давно розібрана місцевими дощенту.

Кілія. Найдавніше поселення в Україні, офіційно визначено вік у 2 700 років. Я би притримувався історії назви (не заснування, а назви) від Ахіллії. Для Олександра Македонського Ахілл був покровителем і Македонській у свій час заснував тут фортецю-місто, бо на той час це був ключ до будь якого куточку Європи (дельта Дунаю іще не була розвинута). Дивитися немає що, усе давно (за часів османів і російсько-турецьких війн) зруйновано.

Вилкове. Сучасна назва міста від розгалуженості рукавів/гирл дунайської дельти. Первісна назва – Посад Липованське. Засновано 1746 року старообрядцями-козаками з Кубані. Назва походить чи від того що селилися у липових лісах, чи від того що носили липові лапті. Є інша версія, що саме ця течія старообряду була очолена козаком-стровіром Фотієм Васильовим, у чернецтві Філіпом. «Філіп-пони» через деякій час стали називатися «липованє». У місті є три церкви - УПЦ та дві старообрядські. На Анкудіновому гирлі є дві відтворені для туристів липованські садиби.

Сплав

1 день. 12.06.2016 (Ндл) Стартували від м.Ізмаїл, центральний пляж району «Крепость». Вийшли біля 09:00, вітер змінився на північно-східний, стовп 95 км по Дунаю. ср.швидкість ходу - 6 км/год; течія р.Дунай до 3км/год; ширина у Ізмаїлі до 600 м., на Кіслицькому гирлі – до 20 м. Дійшли до розвилки на оз.Китай, Кіслицьке гирло. Ориєнтир стоянки - На ЛБ лівої протоки до оз.Китай, галявина з вербами. Пройшли - 22 км.

Перекати та вири пройшли спокійно. Порт протяжний, багато барж на рейді. Сам порт працював цілодобово – розвантажували вугілля.

Кіслицьке гирло – лівий відворот на 76 км ріки, не доходячи 1 км до мису о.Малий Татару. Вирішили йти Кіслицьким, бо так і спокійніше (не широко) і мальовничі береги (всюди поросли диким виноградом). На вході у гирло – приватна база, стати не дають. Місця на стоянку – рідкість, біля селищ багато машин. Краще місце (безлюдне) на розвилці (ЛБ) , що виводить до внутрішнього оз.Китай. Довга галявина зі старими вербами. Є дикі шовковиці. Течія на Кіслицькому гирлі трішки менша, але все одно тягне.

2 день. 13.06.2016 (Пнд). Напів-днёвка, вийшли після 14:00. Від розвилки пішли далі правим рукавом, на Кілію. Місця де стати: через 1 км, ЛБ; іще через 1 км ЛБ дорога дамбою підходить під берег; далі, через 2 км ЛБ гарні поляни (чимала ділянка), верби, шовковиця. Далі ставати немає де. Ми встали на аварійну стоянку ЛБ невеличка галявинка по під дорогою, перед самим понтоном. Через понтон є прохід по центру для моторок. Від стоянки починаються городи, метрів за 20 виходить у річку труба – зливають з чеків (рисові поля) воду, при нас шуміла з 24:00 до 06:00. Взагалі цей район і о.Кіслицький – городи. Водопроводу тут немає, до базару хвилин з 30 пішки. Дров замало – топили старі, зрізані виноградні лози, їх багато уздовж берегу-городів. Пройшли 8км

3 день. 14.06.2016 (Вівт). З вечора та вночі був дощ. З ранку потрохи розтягнуло на сонце, підсушилися. Купили на базарі хліб, рибу. Перед портом Кілія Дунай завширшки 600 м. Перечікували потужний грозовий фронт на затишному «пляжі» (дощ десь випав у Ізмаїлі). Були сильні хвилі з боковим вітром, потім вийшов штиль. Добре місце для ночівлі, але з дровами дуже туго: перед портом-заводом, початок Степового рукава, перед 47 км Дунаю. У глибині берега – місто Кілія: стадіон, церква. Декілька хат рибалок.

Наступні місця для стоянок: ЛБ повороту навпроти с.Кілія-Веке (рум.), 45 км; далі місця на ЛБ правого повороту, 41 – 40 км, на 39 км видко укріплений білим бетоном лівий берег (початок каналу Лаптиш).

Встали на о.Єрмакові, 500 м нижче мису, після 32 км Дунаю, або 12 км Соломоновим рукавом (ним будемо іти на Вилкове). Місце гарне, на дамбі, неподалік від внутрішнього озера. Дров достатньо. На озері багато птахів: рожевий пелікан, лебеді, чомги, баклани, качки, сірі гуси, крачки. Бігає табунець конів та чутко мукання корів. Пройшли 29 км.

4 день. 15.06.2016 (Срд). На о.Єрмаков зробили напів-дньовку. Внутрішнє озеро не глибоке, заросле. Пелікани з ранку перекочували на інші водойми, лебеді відкочовували цілий день. Нижче км зо 2 на о.Єрмакові також є місця для стоянки – старі верби. Далі буде тільки очерет.

На о.Єрмаков зробили напів-дньовку. Внутрішнє озеро не глибоке, заросле. Пелікани з ранку перекочували на інші водойми, лебеді відкочовували цілий день. Нижче км зо 2 на о.Єрмакові також є місця для стоянки – старі верби. Далі буде тільки очерет. Приблизно на 5 км рукава з боку острова, у воді, пам’ятник коню, нижче якого є канали до внутрішніх озер (ми не ходили і не шукали). Тут є стаціонарні споруди – хлів із сіном. Неподалік пасуться диким станом чорні в’єтнамські свині. Навпроти «коня», корінним ЛБ, видко високі, стаціонарні шлюзи. Через них (волок) вихід у оз.Сасик, за с.Приморське (10 км). Там можна і через косу волоком у море.

Після 1 км Соломонового рукава, за вежею з антенами, перед каплицею, - вхід до затоки Базарчук. Місця для стоянки: перший мис на сході, у глибині затоки, - дві галявини за кущами акації. Наступний мис – також є місце. Це все навпроти доків заводу Вилкове. Пройшли 12 км.

5 день. 16.06.2016 (Чтв). Почали йти від затоки Базарчук (північніше Вилкового). Накрутили км по єрікам Вилкового. Закінчили ходу (встали) - 1 км від початку Анкудінового гирла (гирло має ширину до 20 метрів) на приватній ділянці ПБ (домовилися).

Соломонів рукав впадає у Кілійське гирло на 22 км. Далі, 19 км – річковий вокзал Вилкове, пам’ятник липованам, неподалік базар. На 18 км прикордонний загін і починається Білогородське гирло (центральна вулиця Вилкового). Далі, трішечки нижче 17 км ЛБ – тур-база Пелікан. Приватна територія, можна ставити авто. Тут можлива аварійна ночівля – єрік вище Пелікана виходить на піщаний пляжик на околицях городів. Навпроти 17 км (вище Пелікана), ПБ – вхід у Анкудінове гирло. Близько 13 – 14 км до «0 км». ПБ (о.Анкудінів) і ЛБ (о.Очаківський) – скрізь городи, як що і закинуті – пристати на ніч неможливо. Є варіанти - домовитися за 50 – 100 грн під намети з місцевими, з води є пару плакатів-об’яв на «вино-відпочинок». Анкудіновим гирлом мешкали саме липовани-старовірці. Тут була риб-база купця Кудіна і був монастир. Тепер є дві ділянки «під липованські садиби» - тут гуляють туристів. Можна напроситися і за безкоштовно походити, подивитися. Пройшли 12 км.

17-18.06.16. Закінчили маршрут на чорноморському узбережжі (м.Приморське). Вихід з маршруту: одна група на авто Приморське–Київ = 650 км; друга група на автобусі Рассейка-Київ.

Про виходи до моря і прохід до с.Приморське:

1. Анкудінове гирло виходить на узбережжя моря, на знак «0 км». Далі необхідно йти або на північ (ліворуч), або на південь (в заповідник), де сидить дуже злий єгер і виписує штрафи (буває він і з «0 км» ганяє). Якщо йти на північ, то треба через Гнеушєве гирло вийти на гирло Прорва і там ночувати. Далі, від Прорви вліво прохід під о.Шабаш, на порт Усть-Дунайськ, вихід у бухту Жебрянську.
2. Човни з моря у Дунай українською акваторією заходять Новостамбульськім гирлом (Бистрим). Це на південь від Анкудінового (заповідник).
3. Білогородськім гирлом, через Вилкове, 10 км до Жебрянської бухти (між затоками Солоний Кут і Бадик). Білогородське гирло проходиться так: перша розвилка за містом – право вертає на Дунай (1 км до Очаківського гирла), ліво – до моря; друга розвилка – ліво на Дунай (Кілійське гирло), право – до моря. За 7 км до Жебрянської бухти закінчуються огороди і ліс, далі – очерет. Через 4 – 5 км є ур.Білогородське, з води починаються невеличкі канали ЛБ і ПБ, - випас худоби; і є величенький намитий канал ЛБ під паром, стоїть садиба. Саме тут гарно можна встати на ніч. Далі місць не має. На виході Білогородського гирла (за 0,5 км) є третя розвилка: лівий вус – у затоку Бадик; правий вус – у Солоний кут. У самі Жебрянські бухті від устя Білогородського гирла виходити на північ-схід – буде коса о.Коса Южная, на ній стоять будинки рибалок.
4. Перетинати бухту Жебрянську технічно ліпше від порту Усть-Дунайськ. Треба іти у полі зору очерету, пройти Полуночний Кут, починаються великі коси з ракушечніку. Далі, не заходячи углибину Солоного Куту, іти лівою дугою на с.Приморське. На західні околиці Приморського, за базами, на куті оз.Сасик стоїть маяк, у ночі кожні 4 сек виписує світовий сигнал.
5. Взагалі на перехід морем до Приморського треба мати запас днів на непогоду (вітер і хвиля). Так, у нас три дні поспіль задував «полудений» вітер (з півдня, південно-сходу) і забивав хвилею.

4. Харчі та раціон харчування - не відомо

5. Бюджет походу - не відомо

6. Загальне, з висновками:

Маршрут красивий. Річка Дунай могутня і масштабна. Багато птахів, є де розжитися рибою. Пляжів немає. Місць на стоянку треба знати та планувати.
Закидатися на маршрут ліпше всього поїздом, є залізниця від Одеси на Ізмаїл (бо самі биті в Україні авто-дороги).
Якщо зробити дозвіл від заповідника – певне цікаво походити південними гирлами дельти Дунаю. Цікаво зайти на острів Малий Татару. Там з 2004 року розваляли дамби і повернули протоки внутрішнім озерам. Запустили дикі табуни сірої української худоби. Цікаво знайти момент і поспілкуватися з липованами. Природньо це зробити на Анкудіновому гирлі.

7. Інтернет-адреси (посилання) використаних текстів: - Дунайський біосферний заповідник (ДБЗ)

Звіт викладенний 29.06.2016 р. Автор - Олександр Щонхор, e-mail: alexandr.schonhor@gmail.com, сайт: www.poezdnik.kiev.ua - «Водний туризм України»